Оцінка фізичної активності у дітей із функціональними гастроінтестінальними розладами

Анотація

Вступ. Функціональні гастроінтестинальні розлади відомі протягом багатьох століть. Однак, це поняття з'явилося зовсім недавно, і в даний час є поширеною педіатричній проблемою. Зацікавленість функціональною патологією є цілком виправданою і зрозумілою: незважаючи на те, що функціональні захворювання шлунково-кишкового тракту не становлять безпосередньої загрози для життя пацієнта, вони значною мірою знижують якість його життя. Проблема функціональних порушень, ускладнюється також тим фактом, що вони зачіпають всі верстви суспільства, незалежно від віку, соціально-економічного статусу, статі або расової приналежності. Активний процес вивчення клініко-анамнестичних особливостей різних нозологічних форм, предикторів функціональних розладів, поєднаних функціональних розладів та підходів профілактики обумовлена ще й суттєвим економічним збитком за рахунок прямих і непрямих витрат на їх лікування. Поширеність функціональних гастроінтестінальних розладів у світі сягає 40,3 %, а серед дитячої гастропатології займають одне з провідних місць. Більше половини дітей різних вікових категорій мають хоча б один із симптомів, що є причиною занепокоєння як у дитини, так і у батьків, а також тягне за собою порушення мікроклімату в родині. Пік розповсюдженості різноманітних симптомів порушень шлунково-кишкового тракту приходиться на шкільний вік та підлітків, які майже заповнюють прийом педіатра та дитячого гастроентеролога. Якщо простежити еволюцію уявлень про функціональних розладів органів травлення, можна відзначити, що воно багато разів змінювалося та впливало на розуміння патогенезу та, особоливо, етіології цієї назології. Згідно Римського консенсусу IV (2016) функціональні гастроінтестинальні розлади визначають як розлади взаємодії вісі «кишка-мозок», враховуючи цю концепцію багато часу приділялось вивченню ролі різноманітних факторів: генетична схильність, інфекційна теорія, характер вигодовування у ранньому віці, гормональний дисбаланс, психологічний стан, харчові вподобання, спосіб життя та фізична активність. Важливим аспектом вивчення предикторів функціональних розладів кишечнику є рівень фізичної активності дітей та підлітків. У процесі вивчення літературних даних було відмічено, що саме роль недостатньої фізичної активності у розвитку функціональних гастроінтестінальних розладів залишається не до кінця визначеною. Здебільше матеріали стосовно дорослого населення і критично мало серед дітей. Що ускладнює вивчення прогнозування та попередження більш тяжкого перебігу функціональної диспепсії і синдрому подразненого кишечнику, та, як слідство, оптимізувати терапію. Мета дослідження оцінити рівень фізичної активності у дітей із функціональними гастроінтестінальними розладами. Матеріали та методи дослідження. Під наглядом перебувало 72 дитини віком 8–14 років із функціональними гастроінтестінальними розладами. І групу дослідження склали 26 хворих на поєднані функціональної диспепсії та синдрома подразненого кишечнику, ІІ групу – 46 хворих на функціональну диспепсію. Контрольну групу склали 22 здорових дітей. Діагноз функціональна диспепсія та синдром подразненого кишечника встановлювали на підставі аналізу клінічних симптомів згідно Римських критеріїв IV (2016). Діагноз функціональна диспепсія встановлювали за наявністю таких симптомів як епігастральний біль, печія, відчуття раннбої ситості при вживанні їжі, постпрандіальна повнота, та здуття живота. За умовою зберігання симптомів останні 3 місяці та появою перших 6 місяців назад. Критеріями постановки діагноза синдрому подразненого кишечника був абдомінальний біль, який пов'язан із дефікацією, частотою випорожнень, зміною форми калових мас та наявність перелічених хоча б 1 раз на тиждень останні 3 місяці. Для оцінки фізичної активності дітей використано опитувальник PAQ-C, розроблений К. Ковальським, П. Крокером та Р. Доненом. Даний опитувальник  дозволив оцінити скільки дитина приділяє уваги на спорт у вільний час, також оцінити фізичну активність не пов'язану із відвідуванням секцій, участь дитини на уроках фізкультури, поведінку у перервах між уроками (коротких та довгих), активність після навчання, у вечірній час, на вихідних. Також діти мали змогу оцінити свою фізичну активність за останній тиждень. Результати дослідження. Загальний показник фізичної активності у дітей із поєднаними функціональна диспепсія та синдром подразненого кишечника складав 1,87 ± 0,07 і був нижчим у порівнянні із групою дітей із ФД (2,21 ± 0,05; p < 0,05) і контрольною групою (2,75 ± 0,05; p < 0,01). Загальний показник фізичної активності у дітей із функціональною диспепсією нижче, ніж у контрольної групи (p < 0,01). Висновки. Недостаню фізичну активність можливо вважати фактором ризику розвитку функціональних гастроінтестінальних розладів у дітей.