Поширеність постковідного синдрому серед жителів м. Харкова

Анотація

Вступ. На сьогоднішній день пандемія коронавірусної інфекції займає одне з найважливіших місць та обговорюється щодня, становлячи серйозну загрозу для світової спільноти. Незважаючи на те, що більшість людей видужують після коронавірусної інфекції, значна частина страждає від проявів так званого постковідного синдрому (ПКС), що є суттєвою соціальною проблемою, оскільки порушується звичний режим життя та щоденне функціонування, знижується якість життя. Проблемою є той факт, що механізми розвитку ПКС ще недостатньо вивчені, тож зусилля медичної спільноти мають бути направлені в тому числі на аналіз цих механізмів. Метою даного дослідження була оцінка поширеності симптомів ПКС серед жителів міста Харкова та надання рекомендацій щодо тактики ведення таких пацієнтів. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 60 респондентів, з них 43 жіночої статі і 17 чоловічої статі, всі учасники були старші 20 років. За допомогою самостійно створеного опитувальника в документах Google було оцінено частоту виникнення симптомів ПКС серед усіх респондентів, а також окремо серед представників чоловічої та жіночої статі, та в залежності від часу з моменту захворювання, з’ясовано чи залишилася на тому ж рівні фізична активність, а також чи звертаються такі пацієнти за медичною допомогою. Результати. В результаті дослідження виявлено, що найпоширенішi симптоми серед опитуваних – слабкість та швидка втомлюваність, її відмітили 37 респондентів (61,7 %), зниження концентрації уваги та пам’яті (так званий «туманний мозок») – 35 учасників (58,3 %), утруднення виконання фізичних навантажень, які раніше вважалися нормою – 34 респондента (56,7 %), біль в м’язах – 27 опитуваних (45 %), порушення сну та біль в суглобах на одному рівні – 26 респондентів (43,3 %). Були проаналізовані гендерні особливості скарг, які дещо відрізнялися в представників жіночої та чоловічої статі. З’ясовано, що фізична активність у 35 респондентів (58,3 %) знизилася, що призводить до гіподинамії, яка призводить до погіршення якості життя. Висновки. Приймаючи до уваги вищенаведене, автори вважають за необхідне створення комплексного плану реабілітації за участі фізичного терапевта та інших спеціалістів, з використанням рекомендацій авторитетних установ, таких, як Національний інститут здоров’я і досконалості допомоги (англ. National Institute for Health and Care Excellence, NICE) та Центри з контролю та профілактики захворювань в США (ЦКЗ, англ. Centers for Disease Control and Prevention, CDC).