Структура абдомінальної травми та її наслідки

Анотація

Вступ. Механічна травма є провідною причиною інвалідності та передчасної смерті працездатного населення у більшості країн світу. Ушкодження органів живота та заочеревинного простору (абдомінальна травма) значно обтяжують перебіг травми та є однією з частих причин смерті постраждалих. Мета дослідження – проаналізувати структуру та результати лікування постраждалих з абдомінальною травмою. Матеріали та методи. На базі відділення політравми Комунального неприбуткового підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені О. І. Мещанінова» Харківської міської ради здійснено аналіз структури ушкоджень та результати лікування 240 постраждалих з абдомінальною травмою з визначенням основних причин летальних наслідків. Результати. Більшість постраждалих з абдомінальною травмою були чоловіками  (78,7 %) молодого віку (від 18 до 44 р.) (72,5 %). Причиною травми у 95 (39,6 %) постраждалих були дорожньо-транспортні пригоди, у 58 (24,2 %) – кататравма; у 65 (27,1 %) – побутова травма. В черевній порожнині найчастіше були ушкоджені селезінка та/або печінка – 66,7 % постраждалих. У 26,3 % пацієнтів виявлено ушкодження тонкої або товстої кишки, в окремих випадках виявлялась травма шлунку та жовчного міхура. У 37 (15,4 %) постраждалих виявлялись ушкодження брижі та у 32 (13,3 %) – ушкодження сальнику. Серед органів заочеревинного простору найчастіше виявлялась травма нирок – 46 (19,2 %), в 27 (11,2 %) випадках виявлено травму підшлункової залози та в 13 (5,4 %) – сечового міхура, у 63 (26,7 %) постраждалих виявлено заочеревинну гематому. У 178 (74,2 %) постраждалих діагностовано поєднану травму: торакальну – у 129 (53,8 %), скелетну – у 96 (40 %), черепно-мозкову – у 84 (35 %) постраждалих. Поєднані ушкодження однієї анатомо-функціональної області діагностовано у 80 (33,3 %), двох – у 67 (27,9 %) та трьох – у 31 (12,9 %) постраждалих. Протягом лікування у стаціонарі померли 34 (14,2 %) постраждалих, з них 12 (35 %) протягом першого тижня після травми. Тривалість стаціонарного лікування постраждалих, що були виписані, складала 15,0 [12,0; 25,0] ліжко/дня. Причинами летальності та тривалої госпіталізації (більш 14 діб) у більшості випадків були серцево-судинні, респіраторні, гнійно-септичні та ниркові ускладнення. Висновок. У 44,5 % постраждалих з абдомінальною травмою виявляються ушкодження двох та більше органів черевної порожнини та/або заочеревинного простору, в 74,2 % випадках виявляються поєднані  ушкодження інших анатомо-функціональних областей: торакальну травму виявлено у 53,8 %, скелетну травму – у 40 % та/або черепно-мозкова травму –у 35,0 % постраждалих. Летальність при абдомінальній травмі складає 14,2 %, причому протягом першого тижня після травми гине 35 % постраждалих. Зі збільшенням кількості поєднаних ушкоджень летальність прогресивно зростає – від 4,8 % при ізольованій травмі до 41,9 % при поєднаній торакальній, скелетній та черепно-мозковій травмі. Відносний ризик смерті достовірно зростає при величині ISS від 30 балів та більше (RR = 5,011; 95 % ДІ – 2,781–9,029) з найбільшим впливом важкої торакальної травми (RR = 4,884; 95 % ДІ – 2,778–8,584) та важкої черепно-мозкової травми  (RR = 3,032; 95 % ДІ – 1,619–5,677). Переважання поєднаних ушкоджень при абдомінальній травмі  та їх роль у розвитку фатальних наслідків потребує мультидисциплінарного підходу до діагностики та визначення пріоритетних напрямків лікування