«Класичні», «істинні» слов'янофіли і слов'янофільство у спадщині, тлумачінні і розумінні російських емігрантів (1920-ті рр.)

Анотація

Стаття присвячена розгляду, тлумаченням і розумінню представниками першої хвилі російської еміграції у 1920-ті рр. слов'янофільства та ідейної спадщини «класичних», «істинних» слов'янофілів. Метою дослідження є з'ясування філософських, історичних, політичних поглядів тих представників першої хвилі російської еміграції, хто писав про слов'янофілів та звертався до аналізу їхніх ідей. У статті застосовується методологічний підхід, який передовсім вимагає з’ясування духовно-релігійних основ у процесі осмислення слов'янофільських ідей. Докладно розглядається ставлення прихильників ідей євразійства до слов'янофільства та найвидатніших його представників. Виявлено публікації в європейських країнах творів слов'янофілів російською та іноземними мовами. Проаналізовано хронологію публікацій російських емігрантів про слов'янофілів та визначено «сплески», які головним чином пов’язані з «круглими датами» у біографіях найвідоміших слов'янофілів. Визначено основні напрямки діяльності російської еміграції, яка була спрямована на ознайомлення освічених верств відповідних країн з православ'ям та слов'янофілами як світськими російськими православними мислителями. У статті робиться висновок про те, що російські біженці, емігранти першої хвилі в 1920-ті рр. продовжили традиції ХІХ і початку ХХ ст. майже в усіх відношеннях. Як і раніше, величезну роль при вивченні слов'янофільства грала духовна та політична орієнтація. Водночас зв'язок праць, що були створені в еміграції, з дореволюційним часом, під впливом трагічних подій громадянської війни та нового становища в Європі та світі, призвів до появи деяких нових оцінок, до певного перегляду колишнього розуміння слов'янофільства. При зіставленні цих публікацій із радянською історіографією слов'янофільства 1920-х рр. остання практично не становить наукового інтересу.