Діяльність акцизного нагляду під час запровадження казенного продажу алкогольних напоїв на Лівобережжі України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Анотація

У статті аналізується діяльність акцизних управлінь міністерства фінансів Російської імперії під час запровадження казенного продажу спиртовмісних напоїв на Лівобережжі України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. На основі джерельних матеріалів та архівних документів Державних архівів Сумської, Чернігівської та Харківської областей, характеризується діяльність акцизних управлінь. З’ясовано, що зміни в центральному апараті міністерства фінансів, який займався непрямим стягненням податків, позначилися й на діяльності акцизних управлінь на території українських губерній Лівобережжя України. Акцизні управління тут набули більших регуляторних повноважень стосовно обкладення суб’єктів оподаткування, було збільшено кадровий склад акцизних установ та збільшено грошові витрати на господарчі операції акцизних управлінь. У їх складі було сформовано нові структури чиновників, підпорядкованих міністерству фінансів. Висвітлено причини запровадження казенної винної монополії, серед яких варто відмітити хронічну кризу перевиробництва винної промисловості, яка не була побічним наслідком монополії, а передувала їй. Зазначено те, що прибутковість казенного продажу спирту була значною та невпинно зростала. Водночас запровадження казенного продажу алкогольних напоїв містило небезпеку збільшення залежності від питних доходів значної частини бюджету. Відмічено, що зростання прибутків з обігу спиртних напоїв обумовлювалось переважно підвищенням обкладення виробничих показників суб’єктів оподаткування, поряд з варіюванням закупівельних розверсточних цін на спирт-сирець та ректифікований спирт, аніж зростанням розпиття спиртовмісних напоїв народонаселенням. Запровадження казенного продажу спирту призвело до вищої, порівняно з акцизною системою оподаткування спиртовмісних напоїв, переплати населення при розпитті спиртовмісних напоїв. Під час реалізації казенної винної монополії на території Чернігівської, Полтавської та Харківської губерній органи акцизного нагляду, враховуючи фактор переважання дрібного сільськогосподарського винокуріння при розверстці, вимушені були гарантувати заводам мінімальну поставку, враховуючи розміри виробництва заводів губернії. У зв’язку з обмеженням розпивної торгівлі спиртних напоїв на Лівобережжі України поширювався незаконний продаж алкогольних напоїв, який, незважаючи на заходи поліційного характеру акцизних наглядачівне вдавалося припинити. Із запровадженням винної монополії розпиття міцних напоїв населенням скоротилося, адже реформа змінила умови виробництва вина і порядок продажу, але не вплинула на причини, котрі обумовили споживання міцних напоїв, насамперед, тому що ці причини залежали від низки соціальних і культурних факторів, а не від організації торгівлі спиртом.