Візантійський ринок IV–IX ст.: поняття й дефініції

Анотація

У статті зроблено спробу визначити філологічні критерії візантійських джерел, що дозволяють знайти ключ до понять і дефініцій візантійського ринку, точніше візантійської «економіки з ринками». Тільки користуючись таким ключем, можна навчитися виокремлювати з письмових джерел матеріали, що належать до візантійських товарів, ремесла, торгівлі, їх спеціалізації. Враховуючи, що таку спробу зроблено в історіографії вперше, можна стверджувати, що її результати стануть особливо корисні з методологічного погляду для подальших досліджень у цьому напрямку. Особливо важливим є поняття «товар», позначене в джерелах як empolema, ergocheiron, pragma, pragmatos, pragmateia, emporeia, emporeuma, empoeumata, agoraima, agoraro, onia. Також вирізняється поняття «торгові стосунки» synallagmata. Ознаки спеціалізації в області ремесла й торгівлі добре вичленяються з письмових джерел за допомогою таких дефініцій, як «заняття», «служба», «робота» (yperesia, douleia, douleusis, doulagodia, latreia, pragma, praxis, episteme, epistedeuma, epitedeuma, epeiserchestha, techne, ergosia). Згадки різних категорій ремісників передано через терміни cheirotechnes, cheirourgos, demiourgos, technites і їх варіанти (technai de pantoiai, cheirotechnai, cheirourgoi, yphantike), тоді як торговців, купців зазвичай узагальнено позначали agoraios, emporos. Крім того, вживали лексеми «содельнік», «співробітники» (omotechnois), називаючи так осіб однієї спеціальності. У цьому ж значенні застосовували термін omoergoi, etairos або sygkeimenoi tes autes technes. У низці випадків ними позначали найрізноманітніших продавців, тих, які займалися продажем (poles, poletes, prates) і тому в таких найменуваннях був елемент «продаю» (poleo).