Києво-Печерський патерик у контексті юдаїки: історіографічні спостереження та джерельний потенціал

Анотація

Автор статті розглядає Києво-Печерський патерик як джерело для реконструкції образу юдеїв в літературному середовищі православних книжників. Дослідницький фокус зосереджено на християнсько-юдейських відносинах у Київській Русі XI–XIII ст. В роботі дається огляд актуальної дослідницької літератури за темою, вказуються проблемні місця в історіографії. У зв'язку з останнім визначаються два основні вектори для потенційного розвитку теми. Перший – пропозиція досліджувати патерик в руслі історії ідей та уявлень, що дозволяє зануритися в систему поглядів і оцінок східно-слов’янських книжників. Другий – розширення джерельної бази. Так, історіографічна традиція серед текстів патерика переважно виділяла найбільш помітне у своїй антиюдейській спрямованості "Слово про Євстратія Постника". Дослідник звертає увагу й на три інших наративи в рамках патерика, які так само в певній мірі відображають юдофобські погляди православного духовенства. Серед них розглядаються “Слово про Лаврентія-затворника”,“Слово про Микиту-затворника” та “Слово про Святошу”. Автор наголошує на унікальності згадок про юдеїв в останніх двух джерелах. Таким чином, існуючі матеріали свідчать про те, що згадки про юдейський елемент використовувались, як правило, в полемічній та/або дидактичній площині. В роботі показана спорідненість певних антиюдейських інвектив і топосів з новозавітною та святоотецькою традиціями, які суттєво вплинули на світобачення києво-руських книжників. Ці відомості запропоновано розглядати і аналізувати в комплексі з іншими пам'ятниками києво-руської православної літератури, зокрема “Словом про закон і благодать” Іларіона та Повістю временних літ.