"Slow Food" в Україні та наратив одеської локальної кухні

Анотація

Одним із важливих елементів біосферної, національної та міської ідентичності  є локальна кухня як код, що формує і транслює певні цінності. Останнім часом у США та Європі актуалізується напрям міждисциплінарних досліджень, який об’єднує проблеми їжі, екологічної етики та безпеки. В умовах пандемії коронавируса COVID-19 посилюється необхідність гарантування продовольчої безпеки, особливо в країнах, що залежать від імпорту продуктів харчування. Агробізнес спрямований на безперебійне постачання дешевої, уніфікованої їжі. Ринок світової торгівлі досить прагматичний, він реагує на потреби трендів західного суспільства, бо це є і джерело прибутків, і основа сучасного розподілу ресурсів. Стривожені потенційною загрозою для продовольчої безпеки під час пандемії COVID-19, багато країн і організації докладають особливих зусиль для забезпечення доступними продуктами харчування споживачів, які все ще можуть отримати доступ і купити продукти, попри обмеження руху і втрати доходу, а також для безпечного ведення сільського господарства. Метою статті є імплементація екологічних аспектів національної та біосферної ідентичності в сучасні міські дослідження. Стаття присвячена розвитку руху Slow Food в Україні. Рух підтримує фермерів, вивчає і просуває локальні продукти і традиційні рецепти, підтримує біорізноманіття продуктів, рецептів і страв. В Україні волонтери руху вже більше десяти років доводять, що їжа повинна бути вироблена не тільки в екологічно чистих умовах, але й не завдавати шкоди навколишньому середовищу, тваринному світу, життю суспільства.  Аналіз тенденції більш свідомого споживання та розуміння проблем у нинішній системі харчування сприятиме розвитку гастрономічного туризму. Доводиться, що Одеса може стати одним із сітопічних міст України. Внаслідок створення нових локаворських просторів та практик заради соціальної згуртованостї та безпечної їжі для одеситів успішно реалізуються приципи Cittaslow – повільного та екобезпечного міста.