ДОВІРА ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ

Анотація

Питання довіри до держави та ефективності її діяльності були спірними і викликали багато дискусій в сфері економіки, соціології та управління державним сектором. Дана стаття являє собою систематичний огляд літератури, присвяченої дослідженням довіри, проведеним відносно держави, її ефективності та якості державних послуг. Проаналізовано та поглиблено теоретико-методологічні засади взаємозв’язку довіри та ефективності державного сектору економіки виходячи із фундаментальних положень теорій мікро- та макро-ефективності. У статті розглянуто концепцію довіри до державного сектору економіки як одного із основних нематеріальних ресурсів, який може бути використаний державою задля досягнення економічних соціально значущих та суспільно необхідних результатів. Доведено дуплексний взаємозв’язок довіри та ефективності державного сектору економіки, відповідно до якого довіра одночасно виступає умовою та результатом функціонування державних інститутів та служб. На основі узагальнення ключових характеристик основних показників ефективності діяльності держави у рамках концепцій мікро- та макро- ефективності, у статті ідентифіковано декілька груп показників, що ґрунтуються на суб’єктивній та об’єктивній оцінці економічної ефективності держави. До об’єктивних показників, які визначають економічний розвиток країни, що лежить в основі якості життя громадян, та формує рівень їхньої задоволеності та довіри до держави та її інституцій, віднесено монетарні показники забезпечення макроекономічної ефективності держави, а також показники, що характеризують стан державних фінансів та нерівність доходів в країні. До суб'єктивної оцінки економічної ефективності держави, роботи її інститутів і якості державних послуг віднесені соціологічні опитування та кількісні показники, засновані на самооцінці економічними агентами виходячи з власних переконань і поглядів, знань, життєвих цінностей і світогляду, культурних, етнічних, релігійних, ідеологічних норм, а також попередньо накопиченого особистого життєвого досвіду взаємодії з державними інститутами.