ДИСПРОПОРЦІЇ ІНСТИТУТУ КОНТРОЛЮ УКРАЇНИ

Анотація

У статті досліджується сутність поняття державного фінансового контролю шляхом розглядання понять «інститут контролю» – «агент інституту контролю» – «суб’єкт/квазісуб’єкт державного фінансового контролю», функціонування агентів інституту контролю – Рахункової палати України та Державної аудиторської служби України, а також результати їх діяльності стосовно використання публічних фінансів в рамках офіційної інформації. Проаналізовано звітність агентів інституту контролю та зроблено висновки про продовження негативної динаміки незаконного та нецільового використання державних ресурсів, розширення бюджетних та фінансових порушень. Визначено диспропорції, які існують у системі державного фінансового контролю та визначено засоби їх усунення з подальшим приведенням до стану «ідеальної» системи фінансового контролю.

Обґрунтовано необхідність і напрями удосконалення функціонування органів та правового механізму в сфері управління державного фінансового контролю в Україні, а також необхідність забезпечити створення єдиної системи державного фінансового контролю, здатної протидіяти зловживанням та попереджувати можливі втрати бюджетних коштів, шляхом прийняття Кодексу державного фінансового контролю України, при цьому чітко розмежувати повноваження внутрішнього та зовнішнього контролю, що б сприяло вирішенню таких проблем, як: правове забезпечення контрольної діяльності та уніфікація функцій і повноважень щодо фінансового контролю у системі виконавчої влади. Необхідно в Бюджетному кодексі України розширити склад основних засад контролю, при цьому чітко визначивши об’єкт та предмет контролю, його принципи і типи, засади проведення, що сприятиме розширенню термінологічного апарату, базових питань державного фінансового контролю, розкриттю суті та основних вимог до його виконання.