СИСТЕМНА ПЕРСПЕКТИВА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Ключові слова: державна політика, державне управління, соціальна складність, комплексні адаптивні системи, самоорганізація

Анотація

Керування соціальними процесами стає все більш проблематичним, що передбачає необхідність шукати нові, більш складні методи державної політики та форми соціальної координації. Умовою їх розвитку, а потім і їх ефективної реалізації є вивчення природи і логіки дії складних соціальних систем, ефективним інструментом чого є системний підхід. Він може бути успішно застосований як концептуальна основа для інтерактивного державного управління, що охоплює соціальну реальність у категоріях зацікавлених осіб, які створюють мережі горизонтальної співпраці.

У статті розглядаються переваги мислення в системних категоріях в ході концептуалізації і планування дій в публічній сфері. Відправною точкою є міркування про феномен соціальної складності і вирішальні фактори, пов'язані із застосуванням системного підходу як методу зниження динамічної складності і засобу «схоплювання» логіки соціальних систем. Багато уваги присвячено аналізу феномена самоорганізації з використанням понять та результатів досліджень кібернетики і макросоціології. Зроблено висновок, що в умовах складності і високої динаміки соціальних процесів ефективність державного управління залежить від уміння використовувати ендогенний потенціал соціальних систем.

Перевизначення ролі уряду в сфері державної влади має бути спрямовано на відмову від низхідних і вузько визначених утручань при здійсненні загального нагляду та активного керівництва. Таким чином, слід вибирати м'які форми координації, такі як гнучке право, з можливістю expost уточнення цілей державної політики, що конструюються за стандартами договірних відносин. Публічні дії повинні носити інклюзивний характер, а поставлені цілі повинні бути результатом громадських обговорень.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Посилання

Ashby, W. R. (2004). Principles of the self-organizing system. Classical Papers - Principles of the self-organizing system, Vol. 6, No. 1-2, pp. 102-126.

Batten, D. (2000). Discovering Artificial Economics. How Agents Learn and Economics Evolve. Oxford: Westviev Press.

Bertalanffy, L. (1969). General System Theory: Foundations, Development, Applications. New York: George Braziller Inc.

Chapman, J. (2002). System Failure. Why governments must learn to think differently. London: DEMOS.

Checkland, P. (2000). Soft Systems Methodology: A Thirty Year Retrospective. Systems Research and Behavioral Science, Vol. 17, p.11-58.

Esmark, A. (2011). Systems Theory, in: Brevir M. The SAGE Handbook of Governance. London: SAGE Publications Ltd.

Hausner, J. (2012). The development and types of social knowledge, Public Governance (Zarzadzanie Publiczne), nr 1 (19).

Jessop, B. (2011). Metagovernance, in: Brevir M. The SAGE Handbook of Governance. London: SAGE Publications Ltd.

Kickert, J.M., Erik-Hans, Klijn & Joop, F.M. Koppenjan (1997). Managing Complex Networks: Strategies for the Public Sector, London: SAGE Publications.

Kauffman, S. A. (2008). Reinventing the Sacred. A New View of Science, Reason, and Religion. New York: Basic Books.

Klijn, E. H. (2008). Complexity Theory and Public Administration: what’s new?, Public Management Review, Vol. 10, No 3, pp. 299-317.

Kooiman, J. (2003). Governing as Governance, SAGE, London.

Kooiman, J. (2008). Interactive Governance and Governability: An Introduction, The Journal of Transdisciplinary Studies, Vol. 7, No. 1, pp. 1-11.

Luhmann, N. (1996). Social Systems. Stanford: Stanford University Press.

Sabatier, P. A. (2007). Theories of the Policy Process. Boulder, Colorado: Westview Press.

Опубліковано
2019-06-06
Як цитувати
Bialynicki-Birula, P. (2019). СИСТЕМНА ПЕРСПЕКТИВА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна серія «Економічна», (96), 6-14. https://doi.org/10.26565/2311-2379-2019-96-01