БОЛГАРИ БАЛКАН ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ ЗА ДАНИМИ МУСУЛЬМАНСЬКИХ АВТОРІВ РАННЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Анотація

Відомо, що в хозарський період у VII–X ст. болгари проживали щонайменше в трьох-чотирьох місцях Європи: на правому березі Середньої Волги, де виникла Волзька Болгарія; в пониззі Дунаю, на території Першого Болгарського царства; і в степах басейнів Дону і Приазов'я. Саме це заганяло в глухий кут багатьох мусульманських географів. Серед них – ал-Мас‘уді та анонімний автор «Худуд ал-‘Алам».

Дослідники давно помітили, що у своєму творі «Мурудж аз-захаб…» ал-Мас‘уді плутає волзьких булгар з дунайськими. Додамо до цього згаданих ал-Масуді приазовських та донських болгар. Так, на самому початку 17-го розділу його праці «Мурудж аз-захаб…» зазначається, що Волга «витікає з верхніх частин тюркських земель». При цьому автор підкреслює, що «від неї відтікає відгалудження в напрямку країни булгар» і впадає в «Майтас (Азовське море)». Булгари також згадуються в розповіді ал-Мас‘уді про похід русів до Каспійського моря через Волго-Донську переволоку після 912 р.

Що стосується даних «Худуд ал-‘Алам» про болгар, то вони ще більш заплутані і потребують детальнышого аналізу. Так, говорячи про населення Середнього Поволжя, анонімний автор використовує відомий  етнонім Б-ртас для позначення мешканців лівобережжя, де були відомі булгари.

Однією з найзагадковіших етнічних груп, згаданих у «Худуд ал-‘Алам», є «внутрішні болгари». Ф. Вестберг та М. Й. Мерперт були схильні ототожнювати їх з «чорними болгарами», які мешкали в регіоні Північного Приазов’я. Й. Маркварт свого часу висловив припущення, що «внутрішні болгари» мусульманських авторів були споріднені з дунайськими болгарами. В. Ф. Мінорський припускає, що поділ болгар на «зовнішніх» і «внутрішніх», ймовірно, був введений в географічну літературу ал-Балхі (IX–X ст.), який згадує про «зовнішніх болгар». Більше того, ал-Балхі був першим, хто згадав про «внутрішніх болгар». Цей термін – «внутрішні болгари» – ал-Балхі використовував для позначення придунайських болгар. За спостереженнями В. Ф. Мінорського, він міг широко використовуватися ал-Істахрі (IX–X ст.), але в ал-Істахрі немає жодних записів про «зовнішніх болгар». Такі плутані і суперечливі відомості, як у ал-Істахрі, так і в інших арабських авторів, а також у анонімного автора «Худуд ал-Алам», змусили В. Ф. Мінорського припустити, що термін «внутрішні болгари» явно протиставляється терміну «зовнішні болгари».

Можливо, ал-Балхі та ал-Істахрі називали дунайських болгар «внутрішніми», оскільки, за словами їхніх інформаторів, вони були найзахіднішою групою серед усіх болгар. В інших випадках, однак, автор «Худуд ал-‘Алам» називає дунайських болгар В-н-н-д-р, а волзьких – Б-ртас. Метод виключення дозволяє не відносити дунайських і волзьких болгар до «внутрішніх». Так, наприклад, анонімний автор «Худуд ал-‘Алам» називає «внутрішніми», тобто західними, тих болгар, які живуть у степах Подоння та Приазов'я.

Ці суперечливі повідомлення мусульманських авторів раннього Середньовіччя про болгар пояснюються не лише їхньою значною розпорошеністю, але й використанням різноманітних джерел, в яких окремі групи болгар були відомі під різними назвами. Це змушувало мусульманських географів вносити певні корективи в тексти своїх трактатів.