Забезпечення процесу управління державною власністю у системі майнових відносин.

Анотація

Виявлено, що економічні реформи української економіки супроводжувалися низкою змін у структурі відносин державної власності, серед яких найбільш значущими є такі, як: значне зменшення частки державної власності у загальній її структурі; ряд змін у майновій політиці держави щодо об’єктів державної власності повністю (державні підприємства) або частково (господарські товариства з державною часткою у капіталі), що належать державі; територіальне варіювання розподілу власності; переважання різноманітних методів перетворення відносин власності.
Основну мету ефективного управління державною власністю слід сформулювати як створення умов дня стабілізації та подальшого інноваційного розвитку української економіки. На основі системного підходу та загальних принципів управління економічними системами як умови функціонування об’єктів державної власності сформульовано та розкрито такі блоки як: фінансово-кредитний, інформаційний, майновий, правовий, соціальний та організаційний. Їх трактування дозволило сформулювати як прийняті у певних межах управлінські рішення, так і можливості їх реалізації, і навіть зміст проектованого впливу функціонування об’єктів державної власності.

Оскільки власність та майно – суть різні економічні явища, які передбачають, що власність – це система відносин, а майно – це об’єкти даних відносин, управління державною власністю, здається, правильно здійснювати за двома напрямками. По-перше, управління об’єктами державної власності, представленим нерухомим майном, у зв’язку з чим необхідна організація лише на рівні органів структурі державної влади механізму управління, заснованого на ринкових принципах з урахуванням принципів інвестиційного планування.
По-друге, управління діяльністю суб’єктів господарювання за участю державної власності: управління пакетами акцій, що перебувають у власності держави, а також державними підприємствами.
Проблема управління державною власністю редукується до з’ясування економічних функцій держави. Наявна заміна поняття «державна власність» такими поняттями, як «державний сектор» та «громадський сектор». Спостерігається абсолютизація матеріальної форми багатства. Проблема інституційного розвитку відносин державної власності зводиться до питання її приватизації. Поступово за рамками теоретико-практичного дослідження залишається не лише проблема управління державною власністю, а й проблема соціально-економічного утримання власності.