Перспективні напрями інформаційної політики для протидії гібридним загрозам.

Анотація

У статті комплексно досліджено актуальні виклики гібридних загроз для інформаційної безпеки держави та обґрунтовано перспективні напрями вдосконалення інформаційної політики для протидії цим загрозам в умовах динамічних геополітичних трансформацій та стрімкого розвитку цифрових технологій. На основі аналізу сучасних наукових концепцій розкрито сутність та характерні особливості гібридних впливів у інформаційній сфері, які базуються на синергетичному поєднанні традиційних методів пропаганди і дезінформації з інноваційними маніпулятивними технологіями та прихованими формами втручання з метою дестабілізації суспільства, управління масовою свідомістю та підриву довіри до інститутів влади.
Автором ґрунтовно проаналізовано ключові вразливості вітчизняного інформаційного простору до гібридних загроз, зокрема наголошено на проблемах низького рівня медіаграмотності значної частини населення, значного поширення в українському медіа-середовищі російських дезінформаційних наративів та фейків антиукраїнського спрямування, інституційної слабкості та недостатньої скоординованості дій органів державної влади у сфері стратегічних комунікацій та забезпечення інформаційної безпеки. Значну увагу приділено розгляду зовнішнього контексту інформаційної війни проти України, пов’язаного з геополітичним позиціонуванням нашої держави на перехресті інтересів різних центрів сили, які активно застосовують інструменти інформаційно-психологічного впливу для реалізації власних цілей.
На основі систематизації та критичного осмислення передового зарубіжного досвіду у сфері протидії гібридним загрозам засобами інформаційної політики визначено ключові пріоритети розвитку відповідного інструментарію в Україні. Зокрема, особливий акцент зроблено на доцільності розбудови комплексної системи медіаосвіти та підвищення цифрової грамотності громадян на основі кращих європейських практик, посилення інституційної спроможності у сфері стратегічних комунікацій шляхом створення спеціалізованих підрозділів з аналізу дезінформації та розвінчування фейків, налагодження дієвого партнерства держави з провідними соціальними мережами та Інтернет-платформами з метою обмеження поширення деструктивного контенту, а також зміцнення інформаційної взаємодії влади з громадянським суспільством для підвищення довіри до офіційних джерел.

Аргументовано важливість реалізації проактивної інформаційної політики, спрямованої на формування позитивного порядку денного та утвердження національних наративів, що ґрунтуються на демократичних цінностях та національних інтересах України.
Обґрунтовано, що ефективність протидії гібридним загрозам в інформаційній сфері залежить не лише від застосування адекватного тактичного інструментарію, а й від реалізації системних демократичних реформ, орієнтованих на підвищення інклюзивності, прозорості та підзвітності державного управління. Лише органічне поєднання стратегії розвитку інформаційної політики з практичними кроками, спрямованими на зміцнення національної ідентичності, консолідацію суспільства навколо спільного бачення майбутнього та розвиток громадянської активності здатне забезпечити потрібний рівень стійкості до інформаційних операцій агресора. Водночас підкреслюється потреба у подальших комплексних дослідженнях інноваційних форм та методів протидії гібридним атакам в умовах турбулентності світового розвитку з урахуванням унікальної природи українського контексту.