Верифікація відбитків пальців методом декомпозиції мінуцій

Анотація

У теперішній час здійснюється спроба впровадження біометричних технологій у різні сфери суспільного і державного життя: криміналістика, системи контролю доступу, додатки на мобільних пристроях, банківське діло і т.п. Проблема точності при цьому залишається відкритим питанням для обговорення, тому що при вирішенні задачі верифікації біометричних зразків виникають проблеми дописування або зникнення опорних точок, деформація відстаней між ними, лінійні та кутові зміщення всього зразку. Також розроблені біометричні системи не відповідають всім вимогам інформаційної безпеки, а саме цілісності, доступності, автентичності, незаперечності, спостережливості та конфіденційності. У статті наведено аналіз методу декомпозиції околиць міну цій при верифікації відбитків пальців, описано його переваги та недоліки у порівнянні з іншими методами. Він базується на створенні локальних структур для кожної мінуції відбитку, тому що саме локальні структурі мають стійкість до змішування, кутового та лінійного зміщення точок. Побудова глобальних структур найчастіше не призводить до гарних показників точності, так як виникає проблема центрування всього зразку. Проведено повний перебір випробувань зразків бази даних відбитків пальців при їх верифікації цим методом. Описано алгоритм побудови коду для довільної мінуції та алгоритм порівняння двох шаблонів зразку. У результатах статті наведено значення парних порівнянь двох шаблонів для істинних та хибних випробувань. Досліджено показники хибної відмови (FRR – False Rejection Rate), хибного доступу (FAR – False Acceptance Rate), єдиної еквівалентної помилки (EER – Equal Error Rate).