Цифрові сервіси як інструменти впровадження концепції “громадська участь 2.0” у повоєнне відновлення в Україні

Анотація

Подається спроба вирішення комплексної проблеми формування та реалізації державної політики цифровізації у повоєнному та післявоєнному відновленні України шляхом висвітлення практичних аспектів та ризиків використання цифрових сервісів як інструментів впровадження концепції “Громадська участь 2.0”.

З’ясовано, що дієвим інструментом розв’язання проблем повоєнного та післявоєнного відновлення України є цільовий план, спрямований на: відшкодування збитків, що завдані війною; прискорення соціально-економічного відновлення і зростання; підвищення якості життя.
Стратегічні цілі щодо плану відновлення України у напрямі цифровізації передбачають наступне: формування розвиненої цифрової економіки / ІТ-індустрія; відновлення та розвиток цифрової інфраструктури; громадяни та бізнес мають доступ до якісних, доступних та зручних публічних послуг, цифрових рішень та електронної ідентифікації; посилення кібербезпеки та стійкості цифрової інфраструктури; залучення громадської ініціативи за підтримки міжнародної технічної допомоги, а також бізнес проєктів із застосуванням веб технологій.

Встановлено, що серед ключових проблем і пов’язаних з ними ризиків впровадження концепції “Громадська участь 2.0” та реалізації технологічних рішень на основі Web 2.0 у процесах та проєктах відновлення у воєнний і повоєнний період як на рівні держави, так і громадських ініціатив слід зосередити наголос на проблемах дублювання функціоналу різних інституцій та інформаційного контенту, а також неузгодженість взаємодії з кінцевими бенефіціарами, що призводить до надмірного регуляторного впливу, несвоєчасності оперативного прийняття рішень і реагування на запити, а також до нераціонального використання ресурсів, спрямованих на повоєнне відновлення об’єктів та інфраструктури з використанням сучасних цифрових технологій.

Доведено, що цифрові технології, зокрема технології Web 2.0 мають стати рушієм повоєнної модернізації України і особлива роль в цьому процесі належить органам публічної влади, територіальним громадам і ініціативними громадським структурам. На них покладено створення комплексних планів відновлення для своїх територій; їх виконавчі органи створюють різні дорадчі органи, комісії та консультативні ради, оскільки проєкти відновлення, які вже реалізуються, як правило підтримуються за рахунок бюджетів громад.

Запропоновано чітке розуміння, щодо подальших спроможностей використання моделі “Громадська участь 2.0” та реалізації технологічних рішень на основі Web 2.0 і Web 3.0 у процесах та проєктах відновлення у воєнний і повоєнний період в Україні, яке полягає в оптимізації та підвищенні ефективності використання цифрових сервісів та налагодження продуктивних комунікацій з громадами у вирішенні зазначених проблем.