Комунікативні підходи до підтримки бажаних організаційних змін у якості публічних послуг
Анотація
Стаття звертається до питання застосування керівниками публічних організацій комунікативних підходів до здійснення організаційних змін та подолання опору для підвищення якості публічних послуг. Ефективність будь-якого керівника у публічному секторі залежить від управління змінами, а стійкість до опору є головним елементом зазначеної професійної діяльності. Автором розглянуто та надано опис різних видів комунікативного підходу до впровадження змін та подолання опору, а саме: примус, маніпуляція, переконання, переговори, делегування, фасилітація, участь та навчання. Доведено, що кожний із зазначених прийомів має свої недоліки і переваги, а тому з метою підвищення ефективності функціонування органів публічної влади та досягнення поставленої мети керівник публічної організації повинен чітко орієнтуватися у зазначеній проблематиці.
Автором теоретично обґрунтовано, що використання зазначених методів роботи з персоналом дозволяє підвищувати рівень готовності керівників публічних організацій на індивідуальному та груповому рівнях, знижувати опір та підвищувати рівень ефективності реалізації організаційних змін для підвищення якості публічних послуг.
Завантаження
Посилання
Baranetska, A. (2021). Information and communication management: crisis practices. Scientific notes of the Tauride National University named after V.I. Vernadsky, tom 32 (71), no. 6 (3), 112–119 [in Ukrainian].
Dzyundzyuk, V.B. (2003). Efficiency of public organizations: monogroup. Khakiv : Publishing house of HarRI UADU “Master” [in Ukrainian].
Dzyana, G.O., Dzyaniy, R.B. (2022). Management of communications in conditions of crises. Dnipro Scientific Journal of Public Administration, Psychology, Law, vol. 2, 13–21.
URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dnchpu_2022_2_4 [in Ukrainian]
Dreshpak, V.M. (2015). Communications in Public Administration: Teaching Staff. Dniprohpetpovsk: DRIDA NAPA [in Ukrainian].
Maznik, L.V., Berezyanko, T.V., Bezpalko, A.V., Berger, A.D., Grinyuk, Yu.M., Dragan, A.I., Oleinichenko, A.N., Maznik L.V. (2019). Economic and mathematical methods and models in the field of personnel management. Kyiv: Department [in Ukrainian].
Ovsyanyuk-Berdadina, O.F., Ostroverkhov, V.M. (2023). Change management: tutorial. Ternopil: ZUNU [in Ukrainian].
Antonio de Mello, S.J. (1985). The Sadhanna – A Way to Truth. Diaz Del Rio.
Buchanan, D., Boddy, D. (1993). The Expertise of the Change Agent. Public Performance and Backstage Activity. Prentice Hall.
Campbell Quick, J. (1996). Organisation Behaviour. The Essentials. West Publishing Company.
Child, L. (1994). Organizations – A Guide to Problems and Practice. Harper & Row.
Dunphy, D.C., Stace, D.A. (1990). Under New Management. Australian Organisations in Transition. McGraw-Hill. Sydney.
Mackie, D.M., Worth, L.T. (1989). Processing Deficits and the Mediation of Positive Affect in Persuasion. Journal of Personality and Social Psychology, no. 57, 27–40.
Pettigrew, A. (Еd.) (1987). The Management of Strategic Change. Basil Blackwell.
Pollitt, C. (1993). The New Managerialism in the Public Services: the Anglo-American Experience. Basil Blackwell.
Ranson, S., Stewart, J. (1994). Management for the Public Domain. Enabling the Learning Society. Macmillan.
Schroder, H.M. (1989). Managerial Competence: the Key to Excellence. Kendall/Hunt.
Sloman, J. (1991). Economics. Harvester Wheatsheaf, 408.
Starkey, K. (1996). How Organisations Learn. ITP Business Press, 2.
Tomkins, C.R. (1987). Achieving Economy, Efficiency and Effec- tiveness in the Public Sector. Kegan Paul.
Weber, M. (1964). The Theory of Social and Economic Organisa tion. Macmillan.
Zifcack, S. (1994). New Managerialism. Administrative Reform in Whitehall and Canberra. Oxford University Press, 172.
