УПРАВЛІННЯ ВЧИНКАМИ ПІДЛЕГЛИХ: ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ ТОЧНІСТЬ СЛУЖБОВОГО ПОКАРАННЯ?
Анотація
нотація. Обґрунтовано, що покарання є невід’ємною частиною професійної компетентності керівника. Виявлено, що найефективнішим слід вважати покарання моральне, адже воно виступає профілактикою застосування адміністративного, одночасно формуючи модель
поведінки підлеглого згідно з корпоративними нормами. Якщо керівник не вміє професійно карати підлеглого, то він буде стикатися з безкінечними дрібними порушеннями, які у майбутньому можуть стати неформальними корпоративними нормами. Покарання звісно не повинне переважати інші управлінські інструменти, інакше в колективі пануватиме атмосфера страху та тривожності. Розкрито, що покарання підлеглого не повинно супроводжуватися грубістю, хамством, приниженням, образою, звинуваченням, помстою тощо. Доведено, що менеджмент повинен включати підходи теорії X і теорії Y згідно з поглядами Д. Макгрегора. Визначено суттєву різницю між поняттями “помилка” і “проступок” у діяльності співробітника: помилка – це неправильна дія підлеглого в ситуації, коли правильна дія не була чітко визначена керівником; проступок – це здійснення неправильної дії підлеглим у ситуації, коли правильна дія чітко визначена регламентом, посадовою інструкцією, наказом керівника. Моральне покарання здійснюється через визнання підлеглим помилковості своїх дій шляхом внутрішнього переосмислення і корегування його “картини світу”, коли методи мотивації не спрацювали і порушення
продовжуються. Лише в такому разі можна говорити про виховний та одночасно навчальний ефект покарання. Покарання можна вважати ефективним, якщо у підлеглого зникає бажання повторення процедури. Визначено типові прийоми підлеглих з ухиляння від покарання та визначено оптимальні варіанти реагування керівника під час цієї процедури. Доведено, що перемовини з підлеглим під час процедури покарання одночасно повинні вирішувати декілька завдань: задовольнити інтереси справи, поліпшити відносини з колективом, зміцнити владу керівника. Проаналізовано алгоритм проведення складних переговорів керівника з підлеглим під час процедури покарання. Обґрунтовано послідовність етапів у складних переговорах із підлеглим, визначено мету і зміст кожного етапу. Готовність керівника до покарання підлеглих можна розглядати як частину вимогливості: вміння вимагати від підлеглого такої моделі поведінки, яку керівник вважає правильною щодо корпоративних норм.
Завантаження
Посилання
Adizes, I. (2019). Yak podolaty kryzu upravlinnia. Kharkiv: Ranok, Fabula [in Ukrainian].
Yevdokymov, V.O. (2019). Efektyvne pokarannia pidlehlykh yak profesiina kompetentsiia kerivnyka. Ekonomika ta derzhava, no. 3, 31–35. URL: http://ipk.edu.ua/wp-content/uploads/2020/04/zhurnal-3-2019.pdf (data zvernennia: 24.07.2022) [in Ukrainian].
Yevdokymov, V.O. (2019). Temnyi bik motyvatsii personalu na publichnii sluzhbi [The dark side of staff motivation in the public service]. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia – Pressing problems of public administration, No 2 (56). URL: http://apdu.journal.kharkiv.ua/index.php/apdu/article/view/111/113 (data zvernennia: 04.07.2022) [in Ukrainian].
Pro derzhavnu sluzhbu: Zakon Ukrainy vid 10 hrud. 2015 r. No. 889-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 (data zvernennia: 11.08.2022) [in Ukrainian].
Bizo, L., Ibrahimova, I., Kikot, O., Baran, Ye., Fedoriv, T. (2012). Rozvytok liderstva. Kyiv: Proekt “Reforma upravlinnia personalom na derzhavnii sluzhbi v Ukraini” [in Ukrainian].
Tomchuk, S.M., Tomchuk, M.I. (2018). Psykholohiia tryvohy, strakhu ta ahresii osobystosti v osvitnomu protsesi: monohrafiia. Vinnytsia: KVNZ “VANO”.
Shubalyi, O.M., Rud, N.T., Hordiichuk, A.I. and others. (2018). Upravlinnia personalom: pidruchnyk. Lutsk: IVV Lutskoho NTU.
Peter, F. Drucker. (2010). The Practice of Management. Harper Business.
Tarassov, V. (2014). Juhtimisvõitluse kunst: juhtimise ülevõtmise ja säilitamise tehnoloogiad. Smart Maakler OÜ.
Tarasovs, V. (2019). Dzīves tehnoloģija. Jumava.
Waldman, M. (1990). Up-or-Out Contracts: A Signaling Perspective. Journal of Labor Economics, 8, 230–250.