УПРАВЛІННЯ ВЧИНКАМИ ПІДЛЕГЛИХ: ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ ТОЧНІСТЬ СЛУЖБОВОГО ПОКАРАННЯ?

  • Вадім Євдокимов кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри публічного управління та державної служби навчально-наукового інституту “Інститут державного управління” Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, м. Харків, Україна https://orcid.org/0000-0003-0620-4939
Ключові слова: керівник, підлеглий; покарання; мотивація; конфлікт інтересів; негативна емоція; переговори з підлеглим.

Анотація

нотація. Обґрунтовано, що покарання є невід’ємною частиною професійної компетентності керівника. Виявлено, що найефективнішим слід вважати покарання моральне, адже воно виступає профілактикою застосування адміністративного, одночасно формуючи модель
поведінки підлеглого згідно з корпоративними нормами. Якщо керівник не вміє професійно карати підлеглого, то він буде стикатися з безкінечними дрібними порушеннями, які у майбутньому можуть стати неформальними корпоративними нормами. Покарання звісно не повинне переважати інші управлінські інструменти, інакше в колективі пануватиме атмосфера страху та тривожності. Розкрито, що покарання підлеглого не повинно супроводжуватися грубістю, хамством, приниженням, образою, звинуваченням, помстою тощо. Доведено, що менеджмент повинен включати підходи теорії X і теорії Y згідно з поглядами Д. Макгрегора. Визначено суттєву різницю між поняттями “помилка” і “проступок” у діяльності співробітника: помилка – це неправильна дія підлеглого в ситуації, коли правильна дія не була чітко визначена керівником; проступок – це здійснення неправильної дії підлеглим у ситуації, коли правильна дія чітко визначена регламентом, посадовою інструкцією, наказом керівника. Моральне покарання здійснюється через визнання підлеглим помилковості своїх дій шляхом внутрішнього переосмислення і корегування його “картини світу”, коли методи мотивації не спрацювали і порушення
продовжуються. Лише в такому разі можна говорити про виховний та одночасно навчальний ефект покарання. Покарання можна вважати ефективним, якщо у підлеглого зникає бажання повторення процедури. Визначено типові прийоми підлеглих з ухиляння від покарання та визначено оптимальні варіанти реагування керівника під час цієї процедури. Доведено, що перемовини з підлеглим під час процедури покарання одночасно повинні вирішувати декілька завдань: задовольнити інтереси справи, поліпшити відносини з колективом, зміцнити владу керівника. Проаналізовано алгоритм проведення складних переговорів керівника з підлеглим під час процедури покарання. Обґрунтовано послідовність етапів у складних переговорах із підлеглим, визначено мету і зміст кожного етапу. Готовність керівника до покарання підлеглих можна розглядати як частину вимогливості: вміння вимагати від підлеглого такої моделі поведінки, яку керівник вважає правильною щодо корпоративних норм.

Завантаження

Download data is not yet available.

Посилання

Євдокимов В. О. Управління вчинками підлеглих: як забезпечити точність службового покарання? Актуальні проблеми державного управління. 2022. № 1 (60). С. 91–102. DOI: https://doi.org/10.26565/1684-8489-2022-1-06.
Опубліковано
2022-09-09
Розділ
Державна служба: аспекти та практики