Становлення та розвиток неоконфуціанства в Китаї

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.26565/2306-6687-2019-59-13

Ключові слова:

Конфуцій, конфуціанство, неоконфуціаство, нове неоконфуціаство, китайська філософія

Анотація

Стаття присвячена дослідженню становлення і розвитку неоконфуціанства в Китаї. Актуальність даної роботи продиктована необхідністю постановки правильних акцентів в розумінні терміну «неоконфуцианство». Його тлумачення, часто, неоднозначне щодо «часових відрізків» і безпосередніх «носіїв» даної філософської течії. Так, наприклад, термін «неоконфуціанство» нерідко відносять до умовно сучасного етапу розвитку конфуціанства (починаючи з ХХ  століття). Навпаки, іноді прийнято відстежувати неоконфуціанство, виводячи його «з глибини століть» (починаючи з перших непрямих послідовників Конфуція). Діаметрально протилежні підходи, часто, використовуються в «західній» і «китайській» філософській літературі. Ми спробували уточнити використання даного поняття до конкретних філософських персоналій. Розглянуто запропоновані різними авторами етапи формування неоконфуціанства. Розвиток неоконфуціанства прийнято розділяти на наступні етапи: 1) преціньське конфуціанство (історично до становлення династії Цинь); 2) неоконфуціанство династії Сонг і Мін; 3) сучасний етап розвитку неоконфуціанства. Проаналізувавши деякі підходи, які використовуються в китайській філософській традиції. ми приходимо до висновку, що такий напрямок як «неоконфуціанство», прийнято «виводити» з «канонічного конфуціанства» (текстів самого Конфуція і його прямих тлумачів). Хоча подібна точка зору нерідко піддається критиці і може бути переосмислена. Історично близьке до нас конфуціанство отримало позначення - «нове неоконфуціанство». Ми проаналізували основні положення провідних представників даної течії (Xiong Shili і Liang Suming). У свою чергу неоконфуціанство в основному розпадається на два напрямки. Перше, з них - «взиває» до відродження «канонічного» конфуціанства на сучасному етапі соціального розвитку китайського суспільства. Друге, навпаки, «закликає» до «глибокої модернізації конфуціанства». Його «синтезу» з переважаючими світоглядними (наприклад, буддизм) і філософськими (наприклад, марксизм) течіями.

Біографії авторів

  • автор А. G. Bezrodniy, афіліація Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

    канд. філ. наук, доцент

  • автор H. Yan, афіліація Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

    аспірант

Завантаження

Опубліковано

2019-07-05

Як цитувати

Становлення та розвиток неоконфуціанства в Китаї. (2019). Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Теорія культури і філософія науки», 59, 110-116. https://doi.org/10.26565/2306-6687-2019-59-13

Статті цього автора (цих авторів), які найбільше читають