Логіка конфуціанського дискурсу та філософія Імануїла Канта в контексті сучасності

Анотація

Стаття присвячена аналізові логіки конфуціанського дискурсу у її порівнянні з філософськими ідеями етики Імануїла Канта. Порівняльний аналіз проводиться крізь призму теорії візуальної та аудіотактильної культур канадійського філософа Маршалла Мак-Люена. Показується, що відмінності між конфуціанською та кантіанською етикою зумовлені абсолютно різним світоглядно-метафізичним контекстом та його культурним підгрунтям – магічним та аудіотактильним у випадку Конфуція та раціонально-сциєнтиським і візуальним у випадку Канта – що тим не менш не заважає тому, що їхні висновки та герменевтичне тлумачення в контексті сучасної культури зближуються майже до повного співпадіння. Класичне конфуціанство передбачало магічний тип мислення й виходило з позицій так званого організмічного світобачення, згідно з яким Всесвіт являє собою велетенський організм, свого роду органами якого виступають люди, тварини чи інші живі істоти. Всі вони, подібно органам звичайного органзіму, мають своє місце і функції всередині цього організму або, як це називається у Китаї, своє дао. Коли кожен слідує своєму дао, то у Піднебесній панують мир і злагода. Усі проблеми соціального та природного характеру завжди спричинені тим, що якісь люди відійшли від свого шляху-дао та від виконання обов’язків, які це дао накладає. Люди стають людьми лише у людському суспільстві, які завжди передбачають ті чи інші ієрархії та обов’язки, яким мають слідувати усі члени суспільства. Тобто для того щоб бути людиною потрібно слідувати обов’язку.

Філософія Канта на відміну від філософії Конфуція розвивалася у зовсім іншому культурно-світоглядному контексті, контексті раціонально-сциєнтиського мислення та візуального сприйняття, але при цьому приходить до того ж самого висновку в сфері етики, що і конфуціанство. Цей висновок – необхідність слідувати обов’язку.Але ці висновки Кант одержує не з космології, а із законів самого розуму. Категоричний імператив Канта приписує поводити себе так, щоби максима поведінки могла би стати принципом загального законодавства. Філософія Канта як така закінчується на проблемі переходу від законів розуму до законів природи, від епістемології до онтології. Саме з цього питання починається уся подальша німецька класична філософія. Однак, усі відповіді, знайдені в її рамках виявляються неприйнятними для візуального світобачення та раціонально-сциєнтиської культури. В цьому контексті конфуціанські ідеї можуть виступати альтернативним варіантом щонайменша для етики обов’язку.