Ворожість по відношенню до внутрішньо переміщених осіб: дослідницький «внесок» до формування

Анотація

Ворожість до внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в сучасній Україні, яка була зафіксована численними опитуваннями та іншими видами соціологічних досліджень, розуміється в даній статті як ефект дискурсивного конструювання ідентичності ВПО. З використанням діскурс-аналізу проаналізовані звіти чотирьох українських науково-дослідних організацій про статус ВПО з огляду на наступні дослідницькі питання: як вороже сприйняття складається і формується, в мережі яких значень, в конкуренції яких дискурсів. За результатами дослідження, номінації ВПО, які використовуються в звітах, підкреслюють їх статус як об'єкту допомоги і впливу, слабкої і залежної категорії населення, як жертви, соціально незахищеної групи, «чужих», «внутрішніх ворогів». Ці значення підтримуються за допомогою патерналістського дискурсу держави, дискурсу соціальної допомоги та соціального забезпечення, дискурсів волонтерства, недержавних та міжнародних організацій як джерел допомоги. Активний статус ВПО в основному залишається побажанням, за винятком ситуації, коли переселенці номінуються через інші їхні ідентичності, наприклад, релігійну, етнічну (Кримські татари) або економічну (підприємці). Ці результати дозволяють проілюструвати, яким чином дослідники як агенти академічного поля беруть участь у формуванні дискримінаційного статусу ВПО. Дослідники створюють номінацію, таким чином реалізують один з культурних механізмів влади, за допомогою яких відтворюється поточний порядок відносин влади в суспільстві.