М. Вебер та Е. Дюркгайм у роки Першої світової війни: біографічний досвід та еволюція ідей

Анотація

У статті здійснено порівняльний аналіз впливу Першої світової війни на життя та творчу еволюцію двох класиків соціології – Еміля Дюркгайма та Макса Вебера, – які перебували як по різні боки методологічного вододілу між реалізмом і номіналізмом, так і по різні боки фронту, як громадяни держав-супротивників. Автор намагається з’ясувати, яким чином Перша світова війна позначилася на їхніх теоретичних поглядах, громадянських позиціях і напрямах наукової діяльності, для чого удається до біографічного підходу до вивчення історії соціології. Продемонстровано, що Е. Дюркгайм і М. Вебер були по-різному, але активно залучені до подій Першої світової війни: Е. Дюркгайм долучився до так званої «війни за право», займався дослідженням і документуванням війни, публікував тексти, спрямовані проти німецької пропаганди. Описується, як М. Вебер, зі свого боку, добровільно мобілізувався до війська і понад рік служив у складі комісії з організації армійських шпиталів у Гайдельберзі, а після демобілізації активно включився в громадсько-політичні дебати щодо майбутнього Німеччини. Але доводиться, що при цьому водночас війна не призвела до радикального перегляду їхніх теоретичних засад, однак істотно вплинула на тематику публікацій воєнного періоду. Е. Дюркгайм інтерпретував війну як прояв регресії до механічної солідарності, пов’язаної з авторитарною державністю, тоді як М. Вебер поступово перейшов від підтримки воєнних зусиль Німеччини до критики експансіонізму, мілітаризму та проекту національної держави О. фон Бісмарка, обстоюючи принципи демократії й парламентаризму. У статті обґрунтовується теза, що біографічний підхід до вивчення історії соціології дозволяє краще зрозуміти концепції класиків, розкриваючи взаємозв’язок між їхніми ідеями, біографічним досвідом та історичним контекстом, а тому продовжує зберігати евристичний потенціал.