Зміни ставлення до ворога в сучасних війнах: дегуманізація російських солдат у сприйнятті цивільного населення та військових України
Анотація
У статті аналізуються можливості та обмеження класичного соціологічного дискурсу війни для аналізу російської агресії проти України. Підкреслюється, що повномасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року створило нові виклики щодо теоретичного обґрунтування соціологічних досліджень війни. Ставляться питання, чи варто повністю спиратися на здобутки теоретиків «нових воєн», які стверджують, що через суттєві зміни ведення сучасних війн не можна застосовувати постулат К. Клаузевіца про вторинну «парадоксальну трійцю», притаманну війні: народ, армія та уряд; чи слід приймати аргументацію прихильників теорії «старих воєн», які зазначають, що фундаментальні характеристики війни лишаються незмінними, іншим стає лише контекст війни. Акцентується увага на дегуманізації російських солдат з боку українських цивільних та військових. На підставі аналізу результатів авторського емпіричного дослідження, проведеного у березні – червні 2022 року із застосуванням методу глибинного напівструктурованого інтерв’ю з цивільними громадянами України, а також з військовослужбовцями та ветеранами бойових дій, робиться висновок про те, що на стадії повномасштабної російсько-української війни ставлення українців до російських солдат, зокрема їхня дегуманізація, набула надзвичайно високого рівня. Підкреслюються відмінності у дегуманізації ворога цивільних та військових. Зазначається, що для цивільних дегуманізація ворога паралельно виконує функцію підсилення самоідентифікації власної групи як провідника гуманістичних цінностей. Дегуманізація ворога військовими характеризується знеособленням російських солдат, а їхнє знищення сприймається як частина професійної роботи. Військові здебільшого уникають морального контексту у сприйнятті ворога. В обох групах фіксується як нормативна огида до насилля, так і толерування агресії як відповідь ворогу, заснована на бажанні його знищити. Робиться загальний висновок про те, що класичні теоретичні конструкти щодо особливостей взаємодії у міжгрупових конфліктах, зокрема в умовах війни, можуть бути застосовані при поясненні ставлення до ворога в досліджуваному кейсі, що дає підстави розглядати «старі» та «нові» війни як подібні принаймні в контексті розуміння подій війни населенням. Визначаються можливі подальші напрямки теоретичних та емпіричних досліджень обраної авторкою проблематики.
Завантаження
Посилання
Weber M. Political Writings / ed. by P. Lassman ; trans. by R. Speirs. Cambridge University Press, 1994. 426 p.
Tilly C. Coercion, Capital and European States. Wiley-Blackwell, 1992. 288 p.
Simmel G. Conflict and the Web of Group Affiliations. Free Press., 1964. 196 p.
Simmel G. The Sociology of Georg Simmel / ed. by K. H. Wolff. The Free Press, 1964. 445 p.
Coser L. The functions of social conflict. London: Routledge and Kegan Paul, 1956. 188 p.
Kaldor M. Elaborating the ‘New War' Thesis. Rethinking the Nature of War / ed. by J. Angstrom, I. Duyvesteyn. 2004. P. 221-235.
Schuurman B. Clausewitz and the «New Wars» Scholars. Parameters. 2010. Vol. 40, no. 1. P. 89-100.
Kestnbaum M. The sociology of War and the Military. Annual Review of Sociology. 2009. Vol. 35, no. 1. P. 235-254.
Рущенко І. Російсько-українська гібридна війна: погляд соціолога. Харків: Павленко О. Г., 2015. 266 с.
Хобта С. В. Соціологія війни як завдання української соціології // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. 2016. № 5 (302). С. 126-150.
Требін, М. П. Соціологія війни: український контекст // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи», 1148. С. 30-34.
Кудринська А., Лапан Т., Химович О. Мілітарна проблематика: соціологічний дискурс. Грані. 5(25). C. 53-61. DOI: https://doi.org/10.15421/172261
Лапан Т., Химович О., Черниш Н. Російсько-українська війна: теорія та практика соціологічного осмислення. Український соціум, 3. C. 28-51. DOI: https://doi.org/10.15407/socium2022.03.028
Пінкер С. Добрі янголи людської природи. Чому у світі панувало насильство і чи стало його менше. Київ: Наш Формат, 2022. 864 с.
Brighton S. Three propositions on the phenomenology of war. International Political Sociology. 2011. Vol. 5, no. 1. P. 101-105.
Barkawi T. From War to Security: Security Studies, the Wider Agenda and the Fate of the Study of War. Millennium: Journal of International Studies. 2011. Vol. 39, no. 3. P. 710-716 DOI: https://doi.org/10.1177/0305829811400656
Roxborough I. Clausewitz and the Sociology of War. The British Journal of Sociology. 1994. Vol. 45, no. 4. P. 619-636.
McSorley K. Towards an embodied sociology of war. The Sociological Review. 2014. Vol. 62, no. 2. P. 107-128.
Bousquet A. War. Companion to Political Sociology / ed. by E. Amenta, K. Nash, A. Scott. Hoboken, 2012. P. 180-189.
Mann M. War and Social Theory: Into Battle with Classes, Nations and States. The Sociology of War and Peace / ed. by C. Creighton, M. Shaw. London, 1987. P. 54-72.
Shaw M. Dialectics of War: An Essay in the Social Theory of Total War and Peace. 1988. 92 p.
McDonald K. Our violent world: terrorism in society. Bloomsbury Academic, 2013. 230 p.
Clausewitz С. On War. New York : Oxford University Press, 2007. 284 p.
Villacres E., Bassford C. Reclaiming the Clausewitzian Trinity. Parameters. 1995. Vol. 25, no. 1. P. 9-19.
Creveld M. V. On Future War. London : Brassey, 1991. 254 p.
Metz S. A wake for Clausewitz: Toward a philoshophy of 21st-Century warfare. Parameters. 1994. Vol. 24, no. 1. P. 125-132.
Baumann R. Historical perspectives on future war. Military Review. 1997. Vol. 77, no. 2. P. 34-54.
Daase С. Clausewitz and Small Wars. Clausewitz in the Twenty-First Century / ed. by H. Strachan, A. Herberg-Rothe. 2007. P. 182-195.
Smith M. L. Strategy in an Age of «Low Intensity» Warfare: Why Clausewitz is Still More Relevant Than His Critics. Rethinking the Nature of War / ed. by J. Angstrom, I. Duyvesteyn. 2005. P. 28-64.
Kalyvas S. N. «New» and «Old» Civil Wars: a valid distinction?. World Politics. 2001. Vol. 54, no. 1. P. 99-118.
Mello P. A. In Search of New Wars: The Debate About a Transformation of War. European Journal of International Relations. 2010. Vol. 16, no. 2. P. 297-309.
Гоббс Т. Левіафан або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної Київ: Дух і Літера, 2000. 601 с.
Malešević S. The Sociology of War and Violence. New York: Cambridge University Press, 2010. 374 p.
Holmes R. Acts of War: Behavior of Men in Battle. 1985. 464 p.
Grossman D. Killing: The Psychological Cost of Learning to Kill in War and Society. Boston: Little, Brown and Company, 1996. 416 p.
Bourke J. An Intimate History of Killing. London: Granta, 1998. 576 p.
Collins R. Violence: A Micro-sociological Theory. 2008. 584 p.
Kteily N., Bruneau E. Darker demons of our nature: the need to (Re)Focus attention on blatant forms of dehumanization. Current Directions in Psychological Science. 2017. Vol. 26, no. 6. P. 487-494.
French S., Jack A. Dehumanizing the enemy: the intersection of neuroethics and military ethics. Responsibilities to Protect: Perspectives in Theory and Practice / ed. by D. Whetham. Amsterdam, 2015. P. 169-195.
Not yet human: Implicit knowledge, historical dehumanization, and contemporary consequences / P. Goff et al. Journal of Personality and Social Psychology. 2008. Vol. 94, no. 2. P. 292-306.
Salzman M. Dehumanization as a prerequisite of atrocity and killing. Nonkilling Psychology / ed. by D. Christie, J. Pim. Honolulu, 2012. P. 107-124.
Dehumanization in Conflict Conference Report. The Neuroscience and Social Conflict Initiative: Dehumanization in Conflict Meeting, 16 February 2013.
Fabick S. Two Psychologically Based Conflict Resolution Programs: Enemy Images and US and THEM. Journal for Social Action in Counseling & Psychology. 2008. Vol. 1, no. 1. P. 72-81.
Rieber R. W., Kelly R. J. Substance and Shadow. The Psychology of War and Peace / ed. by R. W. Rieber. Boston, 1991. P. 3-39.
Smith D. L. Paradoxes of dehumanization. Social Theory and Practice. 2016. Vol. 42, no. 2. P. 416-443.
Vaes J., Paladino M., Haslam N. Seven clarifications on the psychology of dehumanization. Perspectives on Psychological Science. 2020. Vol. 16, no. 1. P. 28-32.
Haslam N., Loughnan S. Dehumanization and infrahumanization. Annual Review of Psychology. 2014. Vol. 65, no. 1. P. 399-423.
Giner-Sorolla R., Leidner B., Castano E. Dehumanization, demonization, and morality shifting: Paths to moral certainty in extremist violence. Extremism and the psychology of uncertainty / ed. by M. A. Hogg, D. L. Blaylock. 2012. P. 165-182.
The ascent of man: Theoretical and empirical evidence for blatant dehumanization / N. Kteily et al. Journal of Personality and Social Psychology. 2015. Vol. 109, no. 5. P. 901-931.
Bar‐Tal D. From intractable conflict through Conflict Resolution to Reconciliation: Psychological analysis. Political Psychology. 2000. Vol. 21, no. 2. P. 351-365.
Ісакова Т. Мова ворожнечі як проблема українського інформаційного простору. Стратегічні Пріоритети: Політика. 2016. № 4. С. 90-97.
Тараненко О. Міфологізовані маркери дегуманізації ворога в смисловій війні 2014 р. Інформаційне Суспільство. 2015. № 4. С. 65-69.
Haslam N. Dehumanization: An Integrative Review. Personality and Social Psychology Review. 2012. Vol. 10, no. 3. P. 252-264.
Скороход К. Особливості дегуманізації в умовах гібридної війни: на прикладі ставлення населення до російських солдатів – учасників російсько-української війни. Вісник НТУУ «КПІ» Політологія. Соціологія. Право. 2019. Т. 52, № 4. С. 23-32.
