Асиметричність регіонального розвитку в Україні: у пошуках концептуальних рамок пояснення

Анотація

У статті розглянуто можливості застосування центро-периферійного підходу до вивчення розвитку регіонів України. Проаналізовано характер та спрямування демографічних та міграційних тенденцій в Україні. Висвітлено соціальний зміст таких явищ, як централізація людських та економічних ресурсів, наслідком чого стає витіснення регіонів на периферію. Зазначено, що центр виступає в ролі експлуататора ключових ресурсів регіонів, позбавляючи їх можливостей для власного розвитку. Визначено основні соціальні індикатори, вимірювання яких дозволяє оцінити застосовність центро-периферійного підходу до аналізу регіональної системи України. До них віднесено: демографічний розвиток регіонів, характер та напрям міграційних потоків, розподіл економічних та політичних ресурсів між регіонами. Підкреслено, що внутрішній міграційний рух виявляє себе у двох основних формах: освітній та трудовій міграції. Освітня міграція має кількісний та якісний виміри. Зокрема, акцентовано на тому, що центр концентрує не тільки найбільшу кількість абітурієнтів, але й найбільш успішніших із них, що створює ризики для відтворення інтелектуального потенціалу регіонів. Відзначено необхідність вивчення дисфункцій метрополійних центрів України, які сприяють подвійній експлуатації областей. Доведено, що периферія є донором людських та інших ресурсів для центру, а також інших найбільш потужних внутрішніх метрополій, наприклад таких, як Львів, що конкурують з центром. За результатами дослідження визначено основні напрями подальших наукових розвідок, а саме: виокремлення критеріїв віднесення територій до зон напівпериферії та периферії, поглиблене вивчення механізмів периферизації, способів подолання дисбалансів розвитку України як соціально-територіальної цілісності, вивчення зарубіжного досвіду гармонійного розвитку територій, подальша розробка концептуальних рамок пояснення регіонального розвитку.