Путін і хаос (як у Кремлі трактують теорію хаосу)

Анотація

У статті розглядається теорія хаосу як науковий концепт, який  розроблявся для пояснення нелінійної динаміки в об’єктах складної природи і вирішення прикладних завдань у техніці, метеорології, економіці, будівництві тощо. Підкреслюється, що застосування цієї теорії у соціології дає позитивні результати у випадку великих соціальних систем, бо, по-перше, в межах соціального управління відкриває дискурс щодо моделей подолання «прокляття складності», по-друге, пояснює процеси соціальних трансформацій, які включають момент критичної складності. Зазначається, що, як засвідчило  дослідження, в сучасній Росії отримала розвиток псевдонаукова теорія «керованого хаосу», яка використовується для цілей ведення гібридної війни. Акцентується увага на тому, що ця псевдонаукова теорія, яка помилково приписується американцям, фактично легітимізує підривну діяльність проти країн, де Російська Федерація проводить або планує військові операції. Підкреслюється, що Путін добре поінформований про тактику «керованого хаосу». Зазначається, що здійснений авторами публікації контент-аналіз публічних наративів російського президента виявив близько 50 згадувань терміну «хаос» у трьох аспектах: 1) як важкий спадок 90-х рр. минулого століття, який віін нібито вміло подолав; 2) для характеристики різних країн та регіонів світу, де винуватцями хаосу нібито є американці; 3) для концептуалізації хаосу як світового феномену й зброї гібридної війни. Висвітлюються результати аналізу російських джерел, які засвідчують, що під тактикою «керованого хаосу» розуміється політика всебічного втручання у внутрішні справи суверенних держав, проведення підривних операцій, економічний й дипломатичний тиск, втручання у виборчий процес, політична корупція, інформаційні інтервенції, формування п’ятої колони та усілякі інші заходи руйнівного характеру. Доводиться, що, починаючи з 2014 року, тобто з подій так званої «русской весны» в Україні, операції «керованого хаосу» розгорталися в трьох напрямках: 1) хаотизація масової свідомості, 2) перешкоджання діяльності державних інституцій, 3) організація вуличних протестів й масових заворушень. Формулюється висновок про те, що хаос великих систем є необхідним та питомим елементом соціальної динаміки та соціальних змін; що ж стосується характеру трансформації, то він залежить від вибору моделі існування системи у найближчій перспективі.