Можливості залучення семіотичного підходу до аналізу міського простору

Анотація

Основна увага в статті зосереджена на аналізі евристичного потенціалу семіотичного підходу в дослідження міського простору. Зафіксувавши в якості об’єкту дослідження місто як культурний текст та відштовхуючись від методологічних орієнтирів соціокультурного підходу та постструктуралістських опцій аналізу запропоновану в якості предметної сфери дослідження сприймати знаково-символічний простір міста крізь призму семіотичної оптики. Місто як соціокультурний феномен, відтак, може розглядатися як сукупність знакових об’єктів. В якості теоретичного підгрунття простежено еволюцію поглядів ряду зарубіжних вчених, зокрема зосереджено увагу на наукових роботах таких дослідників як В. Беньямін, Р. Барт, К. Леві-Стросс, Ч. Дженкс, К. Лінч, Г. Зіммель.  В якості базисних робіт в напрямку семіотичної аналітики виділено праці Ф. де Соссюра, Ч. Пірса, Ч. Морріса, Ю. Лотмана. Відмічено, що важливим моментом теоретичної еволюції поглядів на семіотичний аналіз є запропоновані положення Ф. де Соссюром щодо стала основою структуралізму і постструктуралізму, дозволяє аналізу мови, як і будь-якої знакової системи, у вигляді структури з фіксованою відповідністю знаків та значень. Дана теза присутня в межах структуралізму та постструктуралізму. Проаналізовано, що ідеї «трикутника Фреге» та «трикутника Одена-Річардса» в дослідженні міст суттєво розширює потенціал урбаністичних досліджень. Підкреслено, що застосування інструментів семіотичного підходу дозволяє поєднати аналітику знаково-символічної системи міста та простору міської повсякденності в напрямку визначення індексних, іконічних, символічних знаків у міському просторі та простеження специфіки процесів денотації ряду об’єктів міського простру – будівель, ландшафтних просторів, публічних місць та транспортних комунікацій.