Суперечності в обґрунтуванні Толкоттом Парсонсом функціоналістського стилю соціологічного мислення

Анотація

У статті акцентовано увагу на виявленні протиріч функціоналістськи орієнтованої соціологічної думки, що акумулює різноманітні тенденції, які визначають способи та стилі соціологічного теоретизування. Зокрема, запропоновано аналіз зв’язку між життєвою та творчою біографією одного з фундаторів структурного функціоналізму Толкотта Парсонса, їхній вплив на спосіб і стиль його соціологічного мислення. З точки зору авторів статті, автобіографія Т. Парсонса свідчить про те, що ліберальний спосіб мислення був органічним для американського вченого. Саме цей спосіб знайшов своє адекватне віддзеркалення в його науковій творчості та визначив стиль мислення одного з найвідоміших представників структурного функціоналізму. Підкреслено, що, відповідаючи на звинувачення в порушенні «балансу між наступністю і “опортунізмом”» в його «інтелектуальній історії», Т. Парсонс поставив питання, які не розв’язували зазначену суперечність, а суттєво загострювали її. Подібні ситуації низкою інтелектуалів віднесені до категорії шизофренічних явищ у культурі пізнього капіталізму. Але вони мають свою логіку, спираючись на правила якої, теоретики пропонують різні способи виходу із суперечливих соціальних ситуацій, що забезпечують тимчасовий успіх, паралельно створюючи ефект їхнього відкладеного загострення. Акцентовано увага на тому, що в роботах Т. Парсонса визначальним є усвідомлена, але не розв’язана суперечність між соціальним і соцієтальним, де соцієтальне вимагає розвитку, а соціальне – порядку. Доведено, що функціоналістський стиль соціологічного мислення якраз і створює ілюзію можливості її розв’язання методом неоголошеної відмови від розвитку в ім’я порядку, що, у свою чергу, веде до радикальної відмови від принципу раціоналізму.