Відчуття щастя в самооцінках українців

Анотація

Щастя розглядається як важлива соціологічна категорія. Починаючи з Аристотеля, щастя традиційно концептувалось в європейській рефлексії як головна мета людського життя, як результат розвитку людини (евдемонічне трактування). Разом із тим, в історії соціології сформувалося спрощене розуміння щастя як суб'єктивного комплексу відчуттів (гедоністичне трактування). У статті акцентовано увагу на актуальності проблематики щастя як предмета соціологічних досліджень. Концепт щастя осмислюється як особливо значущий, ключовий показник, що поєднує в собі суб'єктивні та об'єктивні характеристики життєвого світу людини як невід'ємної складової соціуму. Оцінюються сучасні емпіричні методики, які дозволяють вийти на новий рівень розуміння ролі щастя в житті людини. Стаття містить результати вторинного аналізу соціологічних вимірювань щастя, проведених в Україні в останні роки, в тому числі в контексті вивчення цінностей і ціннісних орієнтацій. Згідно з результатами досліджень, негативні події, що відбуваються в Україні протягом останнього періоду, не мали прямого впливу на самооцінки відчуття щастя, що може пояснюватися несформованістю «концепту щастя» в українців (Є. Головаха), а також превалюванням сімейних цінностей в загальній ієрархії цінностей. Публікуються та аналізуються результати анкетного опитування, проведеного на кафедрі соціології Чорноморського національного університету імені Петра Могили в травні 2018 року. Згідно з отриманими даними, переважна більшість жителів трьох центрів Причорноморського регіону (Миколаїв, Одеса, Херсон) вважає себе щасливими людьми. Разом з тим, відчуття щастя у жителів регіону обумовлюється більшою мірою особистими факторами і не пов'язане безпосередньо з благополуччям суспільства, що можна розцінювати як досить небезпечну тенденцію, один із симптомів наростаючої атомізації суспільства.