Особливості вивчення безпеки життєдіяльності як соціального явища

Анотація

У статті на основі спорідненості понять «безпека» та «безпека життєдіяльності», апелюючи до типологізації визначень концепту безпеки (В. Ліпкан) та систематизації аспектів його вивчення (В. Родачин), реалізовано спробу уточнення змісту безпеки життєдіяльності як соціального явища, а також з’ясування основних можливих соціологічних напрямів його дослдіження. Зокрема, безпеку життєдіяльності визначено як складову втілення культури безпеки, складне утворення, що передбачає формування мотивації безпечного життя, спрямування базової культури безпечної поведінки, розвиток таких компетенцій як сформованість комплексу знань й навичок своєчасного розпізнавання можливих загроз безпеці, знання стандартних правил поведінки в екстремальних ситуаціях, вміння реалізовувати дії щодо самозбереження. Серед можливих соціологічних напрямів його вивчення схарактеризовано об’єктивно-суб’єктивний, структурно-функціональний, соціокультурний  та науковий. Останній з яких є найперспективнішим, зважаючи на його комплексність, можливість поєднати у собі три попередні.