Насилля проти інфантів і дітей - практичні наслідки, що відповідають проблемі профілактики

Анотація

У статті представлений огляд проблем дитячого насильства, широкий спектр його варіантів – фізичного, сексуального і психологічного насильства і т.п. Показано, що дитяче насильство володіє якістю трансгенерації, в тій чи іншій формі відтворюється в наступних поколіннях. Досвід насильства також є негативним предиктором насильницької поведінки, яка проявиться у вихованні власних дітей. Представлені показники епідеміології насильства. Дані дуже коливаються, наприклад, поширеність сексуального насильства коливається від 3% до 36%. Від сексуального насильства в основному страждають діти у віці від 6 до 13 років. Діти віком до 4 років найчастіше страждають від фізичного та психологічного насильства. До третини жертв сексуального насильства можуть проявляти відповідну поведінку по відношенню до своїх або інших дітей. Представлений огляд факторів, які предиспонують / ретардують формування дитячого насильства. Це такі фактори, як вік, стать, етнічне походження, наявність інвалідності та соціальний статус батьків. Профілактична робота повинна ґрунтуватися на багаторівневій концепції (беруть участь кілька учасників або установ). Відповідні заходи щодо запобігання насильству не повинні (не можуть) бути спрямовані тільки на дітей / молодих людей, але повинні також зачіпати, зокрема, батьків і школу.