Особистісні характеристики хворих на ендогенні психози з епізодичним перебігом в контексті постманіфестних патоперсонологічних трансформацій (порівняльний аналіз)
Анотація
Вирішення задач диференційної діагностики, лікування та соціальної реабілітації пацієнтів, які страждають на ендогенні психози з епізодичним перебігом, є однією з найскладніших і актуальних проблем клінічної психіатрії, що обумовлено поліморфізмом та мінливістю симптоматики, зниженням або втратою критичності ставлення до хвороби, явищами істинного та терапевтичного патоморфозу, важкими соціальними та економічними наслідками.
Мета дослідження - на підґрунті результатів порівняльного аналізу характеристик особистісного профілю встановити ознаки та нозоспецифічні відмінності постманіфестних патоперсонологічних трансформацій у пацієнтів з шизофренією, шизоафективним розладом та афективними розладами в станах ремісії/інтермісії.
В дослідженні вивчено особистісні характеристики при ендогенних психозах з епізодичним перебігом в станах ремісії/інтермісії, та встановлено ознаки та нозоспецифічні відмінності постманіфестних патоперсонологічних трансформацій у пацієнтів з шизофренією, шизоафективному розладі та афективних розладах. Наявні патоперсонологічні трансформації характеризуються ознаками різноспрямованих тенденцій компенсаторного напруження особистісних ресурсів, що підтверджується наявністю декількох помірно підвищених (65–75 Т-балів) показників окремих шкал та одночасним підвищення показників шкал як гіпостенічного (2-а та 7-а шкали) так і гіперстенічного (4-а та 9-а шкали) регістрів. При шизоафективному розладі такими шкалами є 2-а (65,36±12,28 Т-бали), 4-а (73,23±11,83 Т-бали), 8-а (68,40±12,33 Т-бали) та 9-а (66,05±12,02 Т-бали); при афективних розладах – це 2-а, 4-а та 8-а шкали (67,72±13,96, 67,08±9,53 та 65,90±10,08 Т-балів відповідно); при шизофренії такими шкали є 2-а (72,37±16,80 Т-бали), 4-а (69,47±12,48 Т-бали), 7-а (66,59±15,69 Т-бали) та 8-а (71,73±19,95 Т-бали). Отримані дані можуть бути використані у якості складової системи диференційної діагностики та персоніфікованого психотерапевтичного супроводу.
Завантаження
Посилання
Voloshyn, P.V., Maruta, N.О. The Strategy of Mental Health Care of the population of Ukraine: contemporary opportunities and obstacles. Ukrainian bulletin of Psychoneurology. 2015. Vol. 1, pp. 5–11. [in Ukr.]
Wilson, J.E., Nian, H., Heckers, S. The schizoaffective disorder diagnosis: a conundrum in the clinical setting. European Archives Psychiatry and Clinical Neuroscience. 2014. Vol. 264(1), pp. 29–34. DOI: 10.1007/s00406-013-0410-7.
Thaler, N.S., Sutton, G P., Allen, D.N. Social cognition and functional capacity in bipolar disorder and schizophrenia. Psychiatry Research., 2014. Vol. 220(1–2), pp. 309–14. DOI: 10.1016/j.psychres.2014.08.035.
Santelmann, H., Franklin, J., Bußhoff, J. [et al.] Test-retest reliability of schizoaffective disorder compared with schizophrenia, bipolar disorder, and unipolar depression – a systematic review and meta-analysis. Bipolar Disorder. 2015. Vol. 17(7), pp. 753–68. DOI: 10.1111/bdi.12340
Vieta E. Developing an individualized treatment plan for patients with schizoaffective disorder: from pharmacotherapy to psychoeducation. Journal of clinical psychiatry. 2010. Vol. 73, pp. 14-19. DOI: 10.4088/JCP.9096su1cc.03.
Khomitskyi M. Ye. Psychopathological manifestations of endogenous psychoses in remission / intermission state as a predisposal factor to personological transformations (comparative analysis). Zaporozhye medical journal. 2018. Vol. 5(110), pp. 696–700. DOI: 10.14739/2310-1210. 2018.5.141541 [in Ukr.].
Sobchik L. N. Standardized multivariate method of personality research SMIL. 2000. St. Petersburg. 219 p. [in Russ.].
