Еволюція флуктуаційної провідності монокристалів Y1Ba2Cu3O7-δ під впливом середніх доз опромінення електронами та допування празеодимом

Анотація

Досліджено вплив середніх доз (від 10¹⁹ cм^–2 до 10²⁰ cм^–2) опромінення швидкими електронами та зміни концентрації празеодиму в інтервалі 0.0  ≤ z ≤ 0.5 на надлишкову провідність оптимально допованих киснем монокристалів Y₁Ba₂Cu₃O_7-δ. Показано, що опромінення електронами та збільшення ступеня допування празеодимом приводить до значного розширення температурного інтервалу існування надлишкової провідності, тим самим звужуючи область лінійної залежності r(Т) у ab-площині. Встановлено, що при дозах 0 ≤ D ≤ 6.5´10¹⁹ cм^–2 значення величини поперечної довжини когерентності ξ_с(0) збільшується зі зростанням D приблизно в 3 рази та більш ніж у чотири рази у міру підвищення вмісту празеодиму у зразку до z ≈ 0.42. При цьому в обох випадках зсувається за температурою 2D-3D точка кросовера. На відміну від випадку опромінення малими дозами (D ≤ 10¹⁹ cм^–2) та допування празеодимом до концентрацій z ≤ 0.39, опромінення середніми дозами та допування празеодимом при більш високих концентраціях призводить до немонотонної залежності поперечної довжини когерентності x_с(0) з характерними максимумами при D ~ (7-8)´10¹⁹ cм^–2 та z ≈ 0.42, що може бути пов'язане із загальним пригніченням надпровідних характеристик.