ЕСКІЗ СУБ’ЄКТ-ДЕЗОРІЄНТОВАНОЇ (ПОСТ)АНТРОПОЛОГІЇ: СЕКС

Анотація

У статті запропоновано ескіз суб’єкт-дезорієнтованої (пост)антропології, що продовжує постантропологічний / постгуманістичний і онтологічний поворот у сучасній філософії. Вихідною тезою дослідження є розуміння сексу(альності) як феномену антропологічної дезорієнтації, що спричиняє і конституювання (дезорієнтованого) суб’єкта, три втілення якого (суб’єкт роду, суб’єкт кохання, суб’єкт насолоди) розкриваються в статті. Зазначається, що людське бажання не має фіксованого об’єкта й не зводиться до біологічної репродуктивної функції, відтак функціонує як символічно опосередкована структура, що пов’язана з мовою, уявою, культурою, соціальністю, комунікацією. Отже, сексуальність постає не як природна даність, а як простір розігрування дезорієнтованих суб’єктностей.

Стверджується, що суб’єкт роду формується через механізми спорідненості, міфологічні й культурні практики, які компенсують відкритість і номадичність людського бажання. Натомість кохання розглядається як подія зустрічі з радикальною інакшістю, що долає замкненість індивідуальної чи родової самототожності. Насолода інтерпретується в перспективі трансгресії як досвід надлишкового, що виходить за межі продуктивності, децентрує суб’єкта й підриває його самототожність. Окрему увагу приділено впливу цифрових технологій на сучасні трансформації сексуальності. Алгоритмічні платформи, штучний інтелект, віртуальні партнери, кіберсекс, цифрова порнографія розглядаються як чинники подальшої медіатизації й дезорієнтації бажання. Цифрова сексуальність визначається як постбіологічний і постантропний дискретний режим взаємодії, у якому людина вступає у відносини не лише з іншими людьми, а й з алгоритмами, інтерфейсами, нейромережами. Висновується, що сексуальна дезорієнтація є фундаментальною характеристикою людського буття, яка в умовах технологічного розвитку набуває нових форм, відкриваючи перспективи для переосмислення антропологічного поза межами класичного суб’єктоцентризму.