АВТОРСТВО У ДИСКУРСИВНІЙ ПЕРСПЕКТИВІ
DOI:
https://doi.org/10.26565/2226-0994-2024-71-15Ключові слова:
смерть автора, функція-автор, першопочаток, дискурсивні процедури, децентраціяАнотація
Стаття присвячена проблемі авторства у перспективі аналізу функцій дискурсу Мішелем Фуко. Робиться висновок, що версія «смерті автора» Мішеля Фуко суттєво відрізняється від версії Ролана Барта. Якщо у останнього місце інстанції сенсу (яке до цього відводили автору) зайняло «письмо», то для Фуко було важливим не просто відмовитися від авторства, а вказати на фіктивність, ідеологічність самої презумпції «підстави» або «першопочатку», до якої апелювали усі форми «влади-знання» європейського трансценденталізму.
З цієї причини для Фуко є неприйнятним просте скасування концепту «авторства» на користь концепту «письма» (що було позицією групи «Тель Кель», неофіційним лідером якої виступав Барт). «Письмо», як і авторство, є, на думку Фуко, черговим «першопочатком», а значить – анахронізмом, що продовжує традицію європейського трансценденталізму, який, за Фуко, вже є історією мислення, а не його теперішнім. З цієї ж причини Фуко відмовляється і від того, щоб звернутися від ідеї «авторства» до концепту «твору», оскільки останній має на увазі «єдність» і «цілісність» задуму, а отже, побічно, продовжує підтримувати віру в авторську індивідуальність, яка є трансцендентною щодо тексту. І «письмо», і «твір» для Фуко – не більш ніж нові псевдо-універсалії, які прийшли на зміну колишній («автору»), але зберегли у недоторканності всі її конститутивні характеристики (початковість, цілісність, безперервність, телеологічність). Тоді як заявлена Фуко програма «децентрації» вимагала не переходу від одного центру до іншого або його перейменування, а такого ракурсу, який би не залишив у привілейованому становищі жодного «центру», в принципі – чи то «автор», «письмо», чи то «твір».
Поява поняття «функція-автор», як і інших дискурсивних «функцій», визнається у статті результатом стратегії «децентрації». На відміну від концептів «авторства», «письма» та «твору», які зберігали в недоторканності ідею «першопочатку» та «цілісності» дискурсу, «функція-автор» характеризується як процедура, дія якої поширюється лише на певні типи дискурсів. До того ж визнається історичність (тобто дискретність) як цих типів дискурсів, так і самої «функції-автор».
До того ж, крім «функції-автор», у статті було описано, проаналізовано та проілюстровано всю низку процедур, що контролюють виробництво дискурсу, згідно з Фуко. Наявність великої кількості процедур дискурсивного примусу не дозволяє наділяти «функцію-автор» статусом «центральної» процедури і страхує від того, що вона розглядатиметься як чергова модифікація «першопочатку» (аналогічна до «письма» чи «твору»).
Посилання
Barthes, R. (1990). Roland Barthes par Roland Barthes. Paris: Seuil.
Barthes, R. (1977). The death of the author / trans. S. Heath. In: Image-music-text (pp. 142–148). New York: Hill and Wang.
Blanchot, M. (1955). L'Espace littéraire. Paris: Gallimard.
Bristow, D. (2022). Schizostructuralism Divisions in Structure, Surface, Temporality, Class. New York: Routledge.
Compagnon, A. (1998). Le démon de la théorie: Littérature et sens commun. Paris: Éditions du Seuil.
De Grazia, E. (1992). Girls lean back everywhere: The law of obscenity and the assault on genius. New York: Random House.
Deleuze, G. (1997). Critique et clinique. Paris: Les Éditions de Minuit.
Fish, S. E. (1982). Is there a text in this class? The authority of interpretive communities. Cambridge: Harvard University Press.
Foucault, M. (1969). The archaeology of knowledge. New York: Pantheon Books.
Foucault, M. (1976). La volonté de savoir. Paris: Éditions Gallimard.
Foucault, M. (1977). What is an author? In D. F. Bouchard (Ed.) Language, counter-memory, practice: Selected essays and interviews (pp. 113–138). Ithaca, New York: Cornell University Press.
Genette, G. (1970). La rhétorique restreinte. Communications, 16, 158-171. https://www.persee.fr/doc/comm_0588-8018_1970_num_16_1_1234
Girard, R. (1972). La violence et le Sacré. Paris: Editions Bernard Grasset.
Grant, B. K. (Ed.) (2008). Auteurs and Authorship: A Film Reader. Oxford: Wiley-Blackwell.
Katajamäki, S. (Ed.), Pulkkinen, V. (Ed.), Dunderlin, T. (As. Ed.) (2023). Genetic criticism in motion. New perspectives on manuscript studies. Finnish Literature Society SKS. https://library.oapen.org/bitstream/handle/20.500.12657/87510/genetic-criticism-in-motion.pdf?sequence=1&isAllowed=y
Krylova, A. (2024). Foucault, Post-structuralism, and the Fixed «Openness of History». Modern Intellectual History, 21, 705–727. DOI: https://doi.org/10.1017/S1479244324000088
Peters, M. A. (2022). Poststructuralism and the Post-Marxist Critique of Knowledge Capitalism: A Personal Account. Review of Contemporary Philosophy, 21, 21–37. https://doi.org/10.22381/RCP2120222
Plato’s Ion. (2023). The Dialogues of Plato. Trans. by David Horan. Platonic Foundation. URL: https://www.platonicfoundation.org/translation/ion/
Schmid, W. (2011). Elemente der Narratologie. Berlin, New York: Walter de Gruyter.
Sontag, S. (1994) Against Interpretation. London: Vintage.
Stawarska, B. (2020). Saussure’s linguistics, structuralism, and phenomenology: The Course in General Linguistics after a century. Cham: Palgrave Macmillan.
Taylor, D. (2011). Michel Foucault Key Concepts. Chesham: Acumen.
Khrabrov, H. (2022). Peer-to-peer (post)authorship. The Journal of V. N. Karazin Kharkiv National University, Series Philosophy. Philosophical Peripeteias, (67), 69-75. https://doi.org/10.26565/2226-0994-2022-67-8
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
