МЕТАФІЗИЧНІСТЬ ЗЛА

Анотація

Стаття присвячена розгляду метафізичних підстав природи зла. Як трансцендентний феномен зло розкриває себе в двох проективних оптиках. З одного боку, йдеться про онтологічні аспекти, що виступають як спотворення модусу спільного буття. З іншого – про умови деформації екзистенціальної природи людини принципами зла. Отже, зло є умова деформації онтологічних підстав спів-буття, що проникає в світ за допомогою людини. Інакше кажучи, метафізична природа зла постає як, по-перше, «відсутність», «порожнеча» (у бутті), і, по-друге, «спотворення», «недосконалість». У зв’язку з цим зло виступає як онтологічно й хронологічно вторинне по відношенню до добра. Воно виникає лише на підставі добра (сущого, істинного) як його спотворення, дефект, симулякр. Порожнеча, нереальність зла відкриває сферу його існування – ілюзію. Цим і пояснюється той факт, що свою «реальність», матеріальність, форму зло отримує тільки за допомогою людини як творіння вільного у своєму виборі, здатного, спотворюючи, підміняючи природу добра, реалізовувати ілюзію. Володіючи статусом знання сущого, реального, що удосконалює і перетворює особистість, добро є живим духовним знанням, що відкривається людині, яка пізнає, у процесі освоєння навколишньої дійсності. У цій перспективі добро виступає в якості універсальної ціннісної системи, основою якої є любов, істина, віра, праця, духовна досконалість тощо, зло ж реалізує себе в запереченні вищих цінностей, спотворенні або використанні Істини, яка відкриває людині суть її призначення. Проведене дослідження показало, що природа зла є егоїстичною, атомічною та такою, що розділяє. Зло – це все те, що суперечить інтересам спільного Цілого – любові, добру, істині, свободі; це те, що індивідуалізує, фрагментує, спотворює, руйнує. Отже, основний принцип зла – «кожен сам за себе, кожен сам собі бог». Тому, як відзначають представники релігійної філософії, зло в людині пов’язано, насамперед, з втратою її цілісності. Людина, що стала на шлях насильства й саморуйнування, зла – це людина помилкова, нещасна, бо вона не відбулася як особистість. Добро ж в людині – це внутрішня цілісність, єдність, підпорядкування душевного і тілесного життя духовному початку.