В’язкісні та тромбоцитарно-агрегаційні порушення у хворих на інфаркт Міокарда зі стійкою елевацією сегменту ST

Анотація

Резюме. Клінічні дослідження вказують на значну роль в патогенезі розвитку гострого інфаркту міокарда функціонального стану агрегації тромбоцитів і в’язкості крові, які визначають характер плинності крові по судинах на рівні макро- і мікроциркуляції. Мета дослідження полягала в аналізі змін в’язкісних та тромбоцитарно-агрегаційних порушень під впливом різних тактичних, діагностичних і інтервенційних підходів у хворих на інфаркт міокарда із стійкою елевацією сегменту ST при наявності мультисудинного ураження коронарних артерій. Матеріали та методи. В дослідженні використано 4 тактичні і лікувально-діагностичні підходи протягом року спостереження. Результати. Виявилося, що у хворих на інфаркт міокарду із стійкою елевацією сегменту ST встановлено гіперв’язкий і гіперкоагуляційний синдроми, які проявлялися в перші тижні компенсаторним зростанням кількості тромбоцитів, в’язкості крові, рівня фібриногену, та зростанням агрегаційних властивостей тромбоцитів. Висновки. Проведення додаткового поглибленого обстеження коронарного кровообігу (когерентної томографії і внутришньосудинної сонографії) як основних методів детального оцінювання стану атероматозного процесу та подальше застосування відтермінованого стентування інфарктнезалежних артерій в групі 1, сприяло меншій амплітуді коливань всіх лабораторних показників порівняно з іншими тактичними і лікувальними підходами, а, відтоді, завдяки системному етапному поліпшенню артеріального кровопостачання, оптимізувати стан в’язкості і процесів адгезії/агрегації тромбоцитів. Традиційні тактичні та лікувально-діагностичні принципи ведення такої категорії хворих не дозволяють принципово поліпшити стан в’язкісних і коагуляційно-агрегаційних параметрів навіть при використанні подвійної антиагрегантної терапії.