Фактичні обставини для розуміння засуджених як носіїв конституційних прав і свобод

Анотація

У статті аналізуються основні фактичні обставини, наявність яких дає можливість говорити про засуджених як про повноцінних носіїв конституційних прав і свобод. Звертається увага на те, що у конституційно-правовій доктрині існує усталений підхід щодо народних депутатів, депутатів місцевих рад, військовослужбовців, суддів, дітей, іноземців, біженців, жінок, інвалідів як носіїв конституційних прав і свобод та про їхній конституційно-правовий статус. Проте щодо засуджених такий чіткий підхід непростежується. У зв'язку з цим, у статті наводяться та аналізуються основні фактичні обставини, що свідчать про те, що засуджені обґрунтовано виступають носіями конституційних прав і свобод, а увага до їх правового становища у конституційному праві України не може бути випадковою.

                На підставі аналізу функціонування пенітенціарної системи, особливостей відбування покарання, реального становища засуджених робиться висновок про те, що серед основних фактичних обставин, які вказують на засуджених як на носіїв конституційних прав і свобод слід назвати такі. По-перше, засуджені, а особливо ті, що відбувають покарання у виді позбавлення волі суттєвим чином взаємодіють з державою. При цьому, як відомо, конституційно-правовий статус передбачає особливу систему взаємодії між конкретною особою та державою, що і зумовлено предметом правового регулювання конституційного права України. По-друге, засуджені, а особливо ті, що відбувають покарання у виді позбавлення волі не тільки суттєвим чином взаємодіють з державою, але й залежать від неї. Аксіоматичним є те, що якщо відповідний суб'єкт, наділений владними повноваженнями, здійснює повний або достатньо суттєвий контроль за іншим суб'єктом, то перший несе відповідальність за безпеку та життєдіяльність другого. Беручи до уваги те, що держава відповідає за осіб, що перебувають під її контролем, до яких належить значна частина засуджених, то на державу в цілому та її пенітенціарну систему покладається особлива місія, зокрема, у сфері забезпечення безпеки, законності та правопорядку. По-третє, сфера застосування кримінальних покарань завжди була і залишається однією з найбільш вразливих сфер у житті суспільства та державної політики. Оскільки сфера застосування покарань як одна з найвразливіших сфер безпосередньо стосується засуджених, то останні у наслідок цього виступають категорією, що належить до вразливих. По-четверте, однієї з провідних функцій Конституції України є обмежувальна функція. Особливої актуальності реалізація такої функції набуває в аспекті діяльності держави, що реалізується через адміністрацію установи чи органу виконання покарань. Такий підхід може бути реалізованим через формування конституційно-правового статусу засуджених, оскільки конституційні права та свободи таких осіб будуть виступати вагомим чинником для реалізуції обмежувальної функції щодо організації та функціонування пенітенціарної системи у цілому та окремих її прдставників зокерема. По-п'яте, в аспекті надання характеристики засудженим як представникам вразливої категорії населення слід звернути увагу і на те, що серед них є також і жінки та діти, що значно підсилює вразливість засуджених у цілому. По-шосте, наділення засуджених конституційно-правовим статусом та особлива увага до них зумовлені також призначенням покарання у суспільстві. По-сьоме, особливості становища засуджених зумовлюються також тими проблемами, які виникають після звільнення з місць позбавлення волі. По-восьме, конструювання конституційно-правового статусу засуджених буде сприяти підвищеній увазі не лише до самих засуджених, але й до організації та функціонування пенітенціарної системи в цілому, яка завжди потребує подальшого удосконалення.