Верховенство права, законність, конституційність та демократизація в монархіях арабського сходу: сучасний стан та перспективи

Анотація

Вступ. Нетипова термінологія для монархій Арабського Сходу з’являється на конституційному та законодавчому рівні. Якщо демократизація після Арабської весни розглядалася переважно як побудова «фасаду демократії», то у наш час є інституційні прояви впровадження елементів демократичного правління, утворюються нетипові для арабських держав інститути публічної влади, зокрема, конституційні суди.

Метою дослідження є розкриття особливостей закріплення та реалізації принципів верховенство права, законності та демократизму, а також питань гарантування конституційності в Йорданії, Кувейті, Катарі та Бахрейні.

Методологічну основу дослідження складає філософський діалектико-матеріалістичний підхід, що передбачає розгляд впровадеження принципів верховенства права, законності та демократизму в умовах реформи державного ладу, як об’єктивної соціальної реальності, що сформувалася і постійно еволюціонує під впливом внутрішніх і зовнішніх протиріч разом із розвитком арабського суспільства. Також застосовано наступні методи: формально-юридичний, порівняльно-правовий, соціокультурного аналізу.

Авторка робить застереження про неприпустимість буквального сприйняття нових юридичних понять та інститутів запроваджених в цих державах без з’ясування їх істинного змісту і розуміння особливостей державного ладу.

Короткий зміст. Політика держав та стратегічні плани розвитку прямо вказують на принципи верховенства права, законності та демократизму як на стратегічні цілі. Проаналізовано тексти конституцій щодо закріплення відповідних принципів, розкрито стратегічні цілі монархій Перської затоки щодо впровадження принципу верховенства права. Проведено аналіз законодавства щодо діяльності конституційних судів, та здійснено огляд практичної діяльності конституційних судів монархій Арабського Сходу.

Висновки. Принцип верховенства права не закріплено на конституційному рівні. Принцип законності, як принцип діяльності органів публічної влади виводиться з тексту конституцій. Принцип верховенства права теж не набув конституційного закріплення, однак, прагнення до справедливості та забезпечення прав людини, рівності прав та свобод, недоторканності особи, незалежної діяльності суддів визначається на рівні конституцій. Принцип демократизму у більшості конституцій закріплено прямо.

При прийнятті рішень щодо державно-правового життя монархій Арабського Сходу конституційні суди керуються конституцією та міжнародно-правовими стандартами прав людини без посилання на положення шаріату та ісламські традиції. Водночас, відзначається істотний влив монарха та уряду на порядок формування конституційних судів Перської затоки.

Принцип верховенство права за змістом не зводиться до принципу законності, а розглядається як керівний принцип демократизації, побудови справедливого та безпечного суспільства. Паралельне існування судів шаріату та світських судів, утворення конституційних судів пояснює одночасне застосування понять «верховенство шаріату», «верховенства права» та «конституційність».

У монархіях Арабського Сходу присутня двоїста система верховенства: верховенство шаріату та верховенство права. Вони існують та розвиваються паралельно і не виключають одна одну. Забезпечення справедливості та рівних умов розвитку для усіх громадян є спільною метою для обох систем.