Гастродипломатія як інструмент стратегічних комунікацій: від локальних продуктів до глобального впливу
DOI:
https://doi.org/10.26565/2310-9513-2025-22-21Ключові слова:
гастродипломатія, стратегічні комунікації, публічна дипломатія, локальні продукти, культурна ідентичність, міжнародний імідж, м’яка силаАнотація
Об’єктом дослідження є гастродипломатія як складник стратегічних комунікацій держави у глобальному середовищі. Метою роботи визначено комплексний аналіз гастродипломатії як засобу перетворення локальних гастрономічних ресурсів на інструмент міжнародного культурного, економічного та політичного позиціонування. Методологічну основу становлять міждисциплінарний підхід, структурно-функціональний аналіз, порівняльні дослідження світових гастродипломатичних практик і контент-аналіз кейсів українського та зарубіжного досвіду. У результаті дослідження з’ясовано, що гастродипломатія є одним із напрямів публічної дипломатії, що реалізується на багатьох рівнях, у межах яких взаємодіють державні інституції, дипломатичні представництва, приватний сектор, медіа та локальні спільноти. Обґрунтовано, що локальні продукти виступають матеріальними носіями культурної ідентичності та драйверами міжнародного позиціонування держави. Виокремлено механізми реалізації гастродипломатії на прикладі світових ініціатив (Global Thai, «Нова скандинавська кухня») та українських практик дипломатичних установ, шеф-кухарів і громадських проєктів. Обсяг отриманих результатів охоплює теоретичне узагальнення природи гастродипломатії, аналіз інституційних моделей, характеристику ролі локальних продуктів і визначення потенціалу України у сфері стратегічних комунікацій. У висновках підкреслено, що гастродипломатія формує позитивний міжнародний імідж держави, зміцнює міжкультурний діалог і здатна інтегруватися в ширші формати культурної дипломатії. Для України вона постає важливим засобом захисту культурної спадщини, розширення міжнародної суб’єктності та формування сталого глобального культурного наративу.
Посилання
Stratehiia publichnoi dyplomatii ministerstva zakordonnykh sprav Ukrainy na 2021-2025 roky Available at: https://mfa.gov.ua/storage/app/sites/1/%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%97/public-diplomacy-strategy.pdf (in Ukrainian)
Boiko, N., & Vysotska, M. (2023). Hastronomichnyi turyzm i yoho rol u turystychnii spetsializatsii Zakarpattia [Gastronomic tourism and its role in the tourism specialization of Zakarpattia]. Collection of Scientific Papers «ΛΌΓOΣ», (July 21, 2023; Paris, France), 217–223. https://doi.org/10.36074/logos-21.07.2023.62 (in Ukrainian)
Matiash, I. (Red.). (2021). Publichna dyplomatiia (navch. posibnyk). Natsionalnyi universytet «Ostrozka akademiia»; Naukove tovarystvo istorii dyplomatii ta mizhnarodnykh vidnosyn. Horobets. (in Ukrainian)
Parfinenko, A. (2023). Mizhnarodnyi turyzm yak skladova chastyna liberalnoho svitovoho poriadku. Mizhnarodni vidnosyny, suspilni komunikatsii ta rehionalni studii, (2), 33–51. https://doi.org/10.29038/2524-2679-2023-02-33-51 (in Ukrainian)
Pliuta, O. (2021). Hastronomichna dyplomatiia yak aktualnyi napriam suchasnoi kulturnoi polityky. Kultura i suchasnist, 2, 134–142. (in Ukrainian)
Ukrainskyi proiekt otrymav pershoho «zolotoho Kannskoho Leva» Available at: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture (in Ukrainian)
Chorna, N. (2019). Kulinarna spadshchyna yak resurs kulturnoi dyplomatii Ukrainy. Kulturolohichnyi almanakh, 12, 91–98. (in Ukrainian)
Beletti, G., Burgassi, T., Manco, E., Marescotti, A., Pacciani, A., & Scaramuzzi, S. (2007, March 8–10). The roles of geographical indications (PDO/PGI) on the internationalisation process of agro-food products. Paper presented at the 105th EAAE Seminar “International Marketing and International Trade of Quality Food Products,” Bologna, Italy.
Everett Sally & Slocum Susan L. (2013) Food and tourism: an effectivepartnership? A UK-based review, Journal of Sustainable Tourism, 21:6, 789-809, http://dx.doi.org/10.1080/09669582.2012.741601
Fischer, J., & Neff, M. (2019). European gastrodiplomacy: From local products to global influence. International Journal of Cultural Policy, 25(6), 783–799.
Chapple-Sokol S. (2013) Culinary Diplomacy: Breaking Bread to Win Hearts and Minds. Hague Journal of Diplomacy, 8, https://doi.org/161–183. 10.1163/1871191X-12341244
Mayer-Heft, G., & Samuel-Azran, T. (2022). Food for Thought: An Empirical Analysis of the Efficacy of Gastrodiplomacy. Food Studies, 13(1), 25-40. https://doi.org/10.18848/2160-1933/CGP/v13i01/25-40
Parasecoli, F. (2022, August 20). How countries use food to win friends and influence people. Foreign Policy. Available at: https://foreignpolicy.com/2022/08/20/food-diplomacy-countries-identity-culture-marketing-gastrodiplomacy-gastronativism/
Raymond, E. M., & Hall, C. M. (2008). The development of cross-cultural (mis)understanding through volunteer tourism. Journal of Sustainable Tourism. 10.1080/09669580802159610
Rockower, P. (2012). Recipes for gastrodiplomacy. Public Diplomacy Magazine, 2, 6–11. 10.1057/pb.2012.17
United Nations Industrial Development Organization Available at: https://www.unido.org/
Ichijo, A., Ranta, R. (2016). National Food in the International Context. In: Food, National Identity and Nationalism. Palgrave Macmillan, London. https://doi.org/10.1057/9781137483133_6
Wearing, S. (2001). Volunteer tourism: Experiences that make a difference. CABI Publishing
Mayana, R. F., & Santika, T. (2024). Geographical indication & gastro-diplomacy as nation branding. Lentera Hukum, 11(1), 1–23. https://doi.org/10.19184/ejlh.v11i1.45082
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які подають публікації до цього видання, погоджуються з наступними положеннями:
- Автори зберігають авторські права на свої публікації та надіють виданню“Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм” право першої публікації.
- Подання публікації до журналу та її прийняття до опублікування означає, що автори надають журналу невиключну ліцензію на публікацію, розповсюдження та архівування матеріалу в друкованому та електронному вигляді, а також на розміщення його в міжнародних реферативних і бібліографічних базах.
- Автори можуть:
- депонувати опубліковану версію публікації в інституційних чи дисциплінарних репозиторіях,
- поширювати її на особистих або професійних вебсторінках,
- використовувати матеріал у навчальних чи дослідницьких цілях,
за умови що: - публікація не змінюється,
- не використовується у комерційних цілях,
- обов’язково вказується повне бібліографічне покликання на публікацію у виданні.
Відповідальність авторів
- Автори гарантують, що подана публікація є оригінальною працею та не порушує авторських прав чи інтелектуальної власності третіх сторін.
- Автори підтверджують, що публікація не була раніше опублікована й не перебуває на розгляді в іншому виданні.
- Якщо у публікації використано матеріали (рисунки, таблиці, дані тощо), що належать третім сторонам, автори несуть відповідальність за отримання відповідних дозволів та коректне зазначення джерел.
Відповідальність видавця
- Видання забезпечує прозорий та етичний процес публікації, а також відкритий доступ до всіх матеріалів відповідно до умов ліцензії CC BY 4.0.
- Видання гарантує довгострокове цифрове збереження контенту шляхом архівування у внутрішніх та зовнішніх репозиторіях.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
