Стратегії подолання дитячих травматичних спогадів: досвід Другої світової війни
Анотація
У статті розглядається можливий вплив травматичних епізодів воєнного дитинства на подальші життєві стратегії людини. Як джерела використані інтерв’ю, зібрані авторкою для Музею воєнного дитинства згідно з методикою травмаорієнтованого підходу до усноісторичного інтерв’ю. Щоби проілюстрували важливість вивчення дитячого досвіду, описуються етичні засади роботи Музею під час Повномасштабного вторгнення та методологічний підхід до підготовки виставок на основі інтерв’ю. Авторка акцентує увагу на міжпоколінному впливі воєнної травми, який проявляється на рівні колективної пам’яті й індивідуальної психології. Наукові дослідження доводять, що вплив травматичних подій передається через кілька поколінь на фізіологічному рівні. З одного боку, високий рівень стресу негативно впливає на стан певного виду, з іншого — робить його більш стійким до критичних ситуацій. Отже, сучасні мешканці України зазнають вплив не тільки поточної ситуації, але і всіх попередніх війн та катастроф. Ключовими для аналізу обрані дві історії респонденток, які народилися перед Другою світовою війною на околицях Харкова. Порівнюються події, які пережили обидві героїні, та обставини їхнього життя. Особлива увага приділяється стосункам жінок зі своїми матерями та те, яку роль дорослі відігравали в їхній історії: чи захищали їх, чи були джерелом додаткової небезпеки. Оповіді Марфи та Віри, хоча й відрізняються за тоном, ілюструють різні форми адаптації до травматичних обставин. Марфа акцентує увагу на болісних спогадах, тоді як Віра намагається переосмислювати їх у позитивному ключі. В умовах сучасної війни таке дослідження стає особливо актуальним для розуміння нинішніх викликів, із якими стикаються українські діти та їхні сім’ї. Робота містить практичні висновки, що можуть допомогти в адаптації в сучасних реаліях.
Завантаження
Посилання
Halilovic J. War Childhood: Sarajevo 1992–1995.Sarajevo: War Childhood Museum, 2018. 279 p.
Jones P. Myth, Memory, Trauma. Rethinking the Stalinist Past in the Soviet Union, 1953–1970. New Haven and London: Yale University Press, 2014. 362 p.
Nakazava D. D. Ulamky dytiachykh travm. Chomu my khvoriemo i yak tse prypynyty. Kyiv: Fors-Ukraina, 2022. 384 s. (In Ukrainian)
Sheehan D. Jasminko Halilović: Children of War. Boundaries of Nations: The Author and Activist on Growing Up under Siege in Sarajevo and Chronicling the Childhood Memories of Other Survivors. Guernica. 15.12.2015. URL: https://www.guernicamag.com/children-of-war/ (accessed: 09.06.2025).
Van der Kolk B. Tilovedelik. Yak lyshyty psykhotravmy v mynulomu. Kharkiv: Vivat, 2022. 624 c. (In Ukrainian)
Volinn M. Tse pochalosia ne z tebe. Yak uspadkovana rodynna travma formuie nas i yak rozirvaty tse kolo. Kharkiv: Vivat, 2024. 288 s. (In Ukrainian)
War Childhood Museum. Field work Guide. Sarajevo, 29 Sep. 2016.
Welz C. Trauma, Memory, Testimony. Phenomenological, Psychological, and Ethical Perspectives Jewish Studies in the Nordic Countries Today. Scripta Instituti Donneriani Aboensis. 2016. Vol. 27. PP. 104–133.
Zahorovska L. Taborovidity. Lviv: Vydavnyctvo Staroho Leva, 2024. 480 p. (In Ukrainian)
Авторське право (c) 2025 Вікторія Нестеренко
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
