УПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ НАДАННЯ МІКРОКВАЛІФІКАЦІЙ ТА ЧАСТКОВИХ КВАЛІФІКАЦІЙ У ВИЩУ ОСВІТУ УКРАЇНИ

Ключові слова: мікрокваліфікації, часткові кваліфікації, вища освіта України, Національна рамка кваліфікацій, розробка освітніх програм, забезпечення якості освіти, акредитація програм, програми короткострокового навчання, формальна освіта, неформальна та/або інформальна освіта

Анотація

DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2025-84-03

Анотація. У статті досліджується механізм упровадження системи мікрокваліфікацій та часткових
кваліфікацій у закладах вищої освіти України. Проаналізовано концептуальні та нормативні засади,
структуру та порядок розробки відповідних освітніх програм. Особлива увага приділяється питанням
забезпечення якості та акредитації таких програм. Обґрунтовано, що впровадження системи
мікрокваліфікацій є інноваційним інструментом, який відповідає сучасним викликам ринку праці та
сприяє підвищенню гнучкості освітнього процесу.
Мета. Дослідження спрямоване на аналіз концептуальних засад системи мікрокваліфікацій та
часткових кваліфікацій у вищій освіті України, визначення ролі закладів вищої освіти в їх реалізації та
розробку рекомендацій щодо структури, організації та забезпечення якості відповідних освітніх програм.
Метою є формування теоретичного підґрунтя для впровадження гнучких освітніх траєкторій, що
відповідають сучасним вимогам ринку праці та принципам навчання протягом життя в контексті
інтеграції до Європейського освітнього простору.
Методи. Дослідження базується на аналізі нормативних документів національного та
європейського рівнів, включаючи "Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському
просторі вищої освіти" (ESG) 2015 року та документи, що регламентують функціонування Національної
рамки кваліфікацій України. Використано системний підхід до аналізу взаємозв'язків між різними
складовими системи мікрокваліфікацій та часткових кваліфікацій. Застосовано методи структурнофункціонального аналізу для визначення ролі та завдань закладів вищої освіти в реалізації відповідних
програм. Проведено категоріальний аналіз основних понять досліджуваної проблематики та здійснено
порівняльний аналіз особливостей часткових кваліфікацій та мікрокваліфікацій.
Результати. Сформульовано концептуальні засади системи мікрокваліфікацій та часткових
кваліфікацій з визначенням їх ключових характеристик та принципових відмінностей. Встановлено, що
часткова кваліфікація передбачає набуття частини компетентностей, визначених стандартом для певного
рівня Національної рамки кваліфікацій, тоді як мікрокваліфікація є більш гнучким інструментом,
орієнтованим на конкретні компетентності, що відповідають потребам ринку праці або особистим
потребам здобувача.
Визначено роль закладів вищої освіти в наданні часткових кваліфікацій та мікрокваліфікацій, яка
полягає у створенні гнучкої та адаптивної системи освіти, що забезпечує швидке й ефективне навчання,
орієнтоване на конкретні навички та компетенції. Сформульовано сім основних напрямів завдань для
закладів вищої освіти: розробка програм, забезпечення гнучкості навчання, відповідність потребам ринку
праці, атестація та сертифікація, інтеграція з формальною освітою, сприяння безперервному навчанню та
співпраця з роботодавцями.
Розроблено рекомендації щодо структури та порядку розробки програм із присвоєнням часткових
кваліфікацій або мікрокваліфікацій, включаючи вимоги до формування робочих груп, етапи розробки та
затвердження програм, структурні елементи програм. Визначено форми організації навчання
(аудиторна/очна, дистанційна/заочна, змішана) та принципи оцінювання результатів навчання
(валідність, об'єктивність, транспарентність, безперервний зворотний зв'язок).
Запропоновано механізм забезпечення якості та акредитації програм, який включає шість
критеріїв оцінювання, уніфіковану шкалу та формулу розрахунку відповідності програми критеріям
акредитації. Обґрунтовано необхідність постакредитаційного моніторингу для підтримки якості програм.
Висновки. Упровадження системи мікрокваліфікацій та часткових кваліфікацій у вищій освіті
України є інноваційним підходом, що відповідає сучасним тенденціям розвитку освіти та ринку праці.
Система забезпечує гнучкість освітніх траєкторій, можливість швидкого набуття конкретних
компетентностей, інтеграцію формальної, неформальної та інформальної освіти, відповідність освітніх
програм потребам ринку праці та індивідуальним потребам здобувачів.
Національні, європейські та внутрішні документи формують правову та ідеологічну основу для
впровадження гнучких освітніх траєкторій. Заклади вищої освіти спроможні забезпечити гнучкість
освітніх та професійних траєкторій, підтримують концепцію студентоцентрованого навчання та
забезпечують якість освітніх програм.
Подальший розвиток системи мікрокваліфікацій та часткових кваліфікацій потребує
вдосконалення нормативно-правової бази, розробки механізмів валідації результатів навчання,
підвищення цифрової готовності закладів вищої освіти та розвитку співпраці з роботодавцями.

Як цитувати: Ломакін А. О. Упровадження системи надання мікрокваліфікацій та
часткових кваліфікацій в вищу освіту України. Проблеми інженерно-педагогічної освіти. 2025.
Вип. 84. С. 36-47. https://doi.org/10.26565/2074-8922-2025-84-03

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Посилання

Kovtunets, V. V., Melnyk, S. V. (2023). Micro-qualifications in adult education. Adult

Education: Theory, Experience, Prospects, 1(23), 9–21.

https://doi.org/10.35387/od.1(23).2023.9-21 (In Ukrainian).

On higher education: Law of Ukraine of July 1, 2014, No. 1556-VII. (2014). Bulletin of the

Verkhovna Rada (2014, September 19). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text (In

Ukrainian)

On approval of the National Qualifications Framework: resolution of the Cabinet of Ministers of

Ukraine of November 23, 2011, No. 1341. (2020). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-

-%D0%BF/ed20200702#Text (In Ukrainian)

On approval of the Procedure for recognition in higher and professional pre-higher education of

learning outcomes obtained through non-formal and/or informal education: order of the

Ministry of Education and Science of Ukraine of February 8, 2022, No. 130. (2023).

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0328-22#Text (In Ukrainian)

On education: Law of Ukraine of September 5, 2017, No. 2145-VIII. Bulletin of the Verkhovna

Rada (2017, September 29). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text (In Ukrainian)

Rashkevych, Y. M., Semyhina, T. V. (2023). Micro-Credentials as a Prerequisite for the

Professional Career Development of Educational Institutions Graduates. Innovative

Professional Education, 2(9), 392–396.

https://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=4533269 (In Ukrainian)

Semyhina, T., Rashkevich, Y., Reznik, G., Stepankova, N. (2024). Recommendations for the

implementation of micro-qualifications in Ukraine. National Qualifications Agency.

https://drive.google.com/file/d/1rVGS-YjmY2JllAcIws8TQQcXnbwtvxMX/view (In

Ukrainian)

Alasmari, T. (2024). Reshaping vocational training: A study on the recognition of micro-

credentials in job markets. Education + Training, 66(2/3), 233–251. https://doi.org/10.1108/ET-

-2023-0282

Beverley, O. (2022). Towards a common definition of micro-credentials. UNESCO.

https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000381668?posInSet=1&queryId=N-EXPLORE-

e68ef0-855a-47ce-9c0b-9455bfd81aed

Cedefop (2023). European guidelines for validating non-formal and informal learning.

Luxembourg: Publications Office. Cedefop reference series; No 124.

https://doi.org/http://dx.doi.org/10.2801/389827

European MOOC Consortium. (n.d.). EMC Common Microcredential Framework.

https://emc.eadtu.eu/images/EMC_Common_Microcredential_Framework_.pdf

Thi Ngoc Ha, N., Van Dyke, N., Spittle, M., Watt, A. and Smallridge, A. (2024). Micro-

credentials through the eyes of employers: Benefits, challenges and enablers of effectiveness.

Education + Training, 66(7), 948–963. https://doi.org/10.1108/ET-08-2023-0340

Reed, A., Kong, Y., Abramovich, S. (2024). Assessment, credential, or both? Higher education

faculty's design principles for micro-credentials. Discover Education, 3(16).

https://doi.org/10.1007/s44217-024-00100-2

Ńarčević, I. (2024). A New Agenda on Micro-credentials: Filling the Gaps in the European

Approach. Journal of Learning for Development, 11(1), 181–186.

https://doi.org/10.56059/jl4d.v11i1.1143

Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area (ESG).

(2015). European Association for Quality Assurance in Higher Education (ENQA), European

Students‘ Union (ESU), European University Association (EUA), European Association of

Institutions in Higher Education (EURASHE), Brussels, Belgium. (2015).

https://www.eqar.eu/assets/uploads/2018/04/ESG_2015.pdf

The Council of the European Union. (2022, June 16). Council recommendation of 16 June 2022on a European approach to micro-credentials for lifelong learning and employability. Official

Journal of the European Union. https://eur-lex.europa.eu/legal-

content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32022H0627(02)

The Council of the European Union. (2017, May 22). Council recommendation of 22 May 2017

on the European Qualifications Framework for lifelong learning and repealing the

recommendation of the European Parliament and of the Council of 23 April 2008 on the

establishment of the European Qualifications Framework for lifelong learning. Official Journal

of the European Union. https://eur-lex.europa.eu/legal-

content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A32017H0615(01)

Varadarajan, S., Koh, J. H. L., Daniel, B. K. (2023). A systematic review of the opportunities

and challenges of micro-credentials for multiple stakeholders: Learners, employers, higher

education institutions and government. International Journal of Educational Technology in

Higher Education, 20(13). https://doi.org/10.1186/s41239-023-00381-x

Опубліковано
2025-06-30