Теоретичні засади підготовки майбутніх педагогів до здійснення соціальної реабілітації дітей інвалідів

Анотація

https://doi.org/10.32820/2074-8922-2021-73-19-26%20

У статті охарактеризовано, що інтеграція дітей з обмеженими можливостями в суспільство,
потрібна розробка нових теоретичних підходів до їх навчання, виховання і організації всієї
життєдіяльності, що випливають з глибокого аналізу сучасних проблем спеціальної освіти як в нашій
країні, так і за кордоном. З'ясовано, що підготовка майбутніх педагогів до корекційно-реабілітаційної
роботи з дітьми з обмеженими можливостями є складовою їхнього професійного становлення. Автором здійснено аналіз проблем формування готовності майбутніх педагогів до роботи з
означеною категорією дітей з точки зору сучасних зарубіжних і вітчизняних підходів та обґрунтовано
основні напрямки їх використання при дослідженні особливостей готовності спеціалістів до
професійної діяльності у галузі корекційної освіти.
Автором доведено, що обмежені можливості у дітей виявляються у істотному обмежені
життєдіяльності, що в свою чергу, істотно впливають на соціальну дезaдaптацію, яка зумовлює
порушення в розвитку, усклaднення в самообслуговуванні, спілкуванні, навчaнні, оволодінні в
мaйбутньому професійними нaвичкaми. Це можливо за умови створення системи рaнньої соціaльної
реaбілітації дітей дaної категорії при здійсненні професійної, медичної та соціальної реабілітації осіб
з обмеженими фізичними і психічними можливостями. З'ясовано сутність поняття "соціальна
реабілітація" – кінцевий результат реабілітаційної діяльності, який може досягатися тільки в
сукупності дій в рамках всіх названих вище напрямків, бо саме пд. час їх реалізації можливе
справжнє і повноцінне відновлення здібностей дитини з порушеннями зору до соціального
функціонування. Визначено доцільність використання занять з ЛФК для попередження, ослаблення
та ліквідації наявних відхилень і порушень у фізичному розвитку і рухової підготовленості сліпих і
слабозорих дітей, що сприятимуть розвитку просторово-часових компонентів моторних дій,
координації, точності, спритності рухів. Виявлено, що процес соціальної реабілітації дітей з
порушеннями зору включає в себе чотири етапи соціальної реабілітації: сімейна (до 7 років), шкільна
(7 - 18 років), трудова (до моменту виходу на пенсію за віком), посттрудова. Взаємодія і спільна
праця з батьками дітей з вадами зору дозволяє у подальшому скоординувати роботу з педагогами у
напрямі підкріплення у таких дітей самостійності, допомозі при пересуванні, ознайомленні їх
нетиповими спорудами за межами освітнього закладу. З'ясовано, що реабілітаційні заходи для таких
дітей мають запроваджуватися у сфері соціальної реабілітації, насамперед ранньої соціальної для
максимального розвитку природніх здібностей таких дітей без відриву від сім'ї і в подальшому
своєчасно та найбільш повно інтегруватися в суспільство.