“БАСНЯ” БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО: ТЕКСТ – КОНТЕКСТ – ІНТЕРТЕКСТ

Анотація

Із виходом у світ роману Миколи Костомарова (1817–1885) “Богдан Хмельницкий” (1857 р.) розпочався новий, надзвичайно плідний період його літературної діяльності, котрий відразу визначив роль Костомарова як одного з провідних істориків свого часу, окреслив основну тематику його наукових і творчих задумів. Задум роману безпосередньо був пов’язаний із зацікавленнями Костомарова як етнографа і фольклориста, який досліджував місця давніх історичних подій та козацьких битв, бував у Берестечку, Кремінці, Радзивілові, Почаєві, Острозі та ін. Побудований на матеріалі історичних джерел, роман Костомарова подає опис зустрічі Хмельницького з послом Любовицьким у 1656 р., збережений у запису Грондського – сучасника українського гетьмана та історика його війн із Польщею. Під час зустрічі Хмельницький розповів “басню”, котра включала наративний сюжет (СУС, АТU 285, 285А*), введений у розповідь як політична метафора із концептом ‘непрощення’ і ‘помсти’. Подвійна інтертекстуалізація фольклорного тексту – у “басні” Хмельницького та у романі Костомарова – зумовлена тематизацією пережитого трагедійного досвіду нації та протистояння поневоленню як інтенції дидактичного сюжету. При цьому основним елементом наративу виступає діалог, стабільний характер якого підкреслює тяглість національної фольклорної традиції. Широко представлений в українському фольклорі, наратив має міжнародні типологічні паралелі, котрі з позицій міграційної школи розглядав Михайло Драгоманов (1885). Водночас динаміка національної фольклорної традиції виявляє багатофункціональність та варіативність міжнародних сходжень зазначеного оповідного сюжету, де кульмінаційним моментом виступає наративна формула, константна модель якої набуває додаткової актуалізації в умовах сучасної російсько-української війни.