Ідентифікація пасіонарної особистості як суб’єкта формування нематеріального ресурсу відновлення громад

Анотація

Стаття присвячена аналізові процесу ідентифікації пасіонаріїв як нематеріального ресурсу відновлення громад. Підкреслено, що серйозною і досі невирішеною проблемою є виявлення механізмів ідентифікації пасіонарної особистості.

Мета дослідження – інтерпретувати феномен пасіонарної ідентифікації, експлікувати поняття «способи ідентифікації» та «методи ідентифікації» задля активації потенціалу пасіонарності в громадах. Крім того, для подальшого зростання наукового знання вкрай необхідно з’ясувати методи пасіонарної ідентифікації, причини вибору того чи іншого методу ідентифікації пасіонарної особистості; які фактори сприяють актуалізації того чи іншого механізму ідентифікації, а які, навпаки, перешкоджають йому.

Проаналізовано методи ідентифікації особистості, згідно концепцій 3. Фройда, К. Г. Юнга, К. Хорні, Е. Фромма, Дж. Марсії, Д. Міда та ін.

Доведено, що з точки зору конструктивістського структуралізму ідентифікація розглядається як амбівалентний шлях: з одного боку, спрямований на перетворення індивідом навколишнього світу, а з іншого – на зміну самої особистості, обумовленої соціальною системою.

Розглянуто кардинальну диспозицію за Г. Олпортом та обгрунтовано, що саме її наявність дозволяє говорити про наявність у людини пасіонарної енергії.

На підставі аналізу ідентифікації основних дійових осіб конфліктної взаємодії відповідно до конфліктологічної парадигми обгрунтовано, що така взаємодія найчастіше виводить на поверхню неординарних особистостей, часто з пасіонарними нахилами або якостями.

Показано, що існує два шляхи виявлення пасіонарної особистості – внутрішній і зовнішній. Внутрішній шлях передбачає раціонально свідоме формування людиною власної ідентичності. Зовнішній спосіб формування ідентичності проявляється під впливом зовнішніх позаособистісних факторів, тоді як сформована ідентичність в  більшості випадків носить ірраціональний характер.