ДИФІНІЦІЙНІ ПРОБЛЕМАТИКИ СФЕР КРИПТОГРАФІЧНОГО ТА ТЕХНІЧНОГО ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ, КІБЕРЗАХИСТУ І ПРОТИДІЇ ТЕХНІЧНИМ РОЗВІДКАМ

Анотація

Сьогодні виконання заходів кіберзахисту інформаційно-комунікаційних систем і об’єктів критичної інфраструктури держави, протидія та реагування на комп’ютерні інциденти та кібервпливи – залишається одним з серйозних завдань у сфері інформаційної безпеки та кібербезпеки держави. Визначаючи напрями зовнішньополітичної діяльності України у галузі кібербезпеки, Стратегією встановлено, що Україна активізує свою участь і партнерство в міжнародних процесах стандартизації та сертифікації у сфері кібербезпеки, збільшить свою “присутність” в міжнародних, регіональних та інших органах та інститутах стандартизації, організаціях, що займаються розробленням стандартів та сертифікацією цієї сфери в геополітичному сенсі. 
Виходячи з необхідності наукового обґрунтування інституційних засад розвитку системи кібербезпеки, на особливу увагу заслуговують питання розроблення стандартів у сферах нових ІТ-технологій (зокрема щодо штучного інтелекту, хмарних баз даних, квантових обчислень і комунікацій) та базової архітектури Інтернету. 
Здійснений огляд проблемного поля дослідження свідчить про те, що в цілому мережа Інтернет повинна бути всеосяжною та відкритою, технології які в ній підтримуються та застосовуються повинні орієнтуватися на людину, її базові свободи, гарантувати відповідний нейтралітет до її приватного життя, забезпечувати її конфіденційність у кіберпросторі, а будьякі обмеження повинні здійснюватися лише відповідно до законів та нормативів (стандартів).
Позиція України полягає в тому, що користування тими, чи іншими технологічними процесами мають бути законними та безпечним, відповідно до існуючих етичних норм. Чинні законодавчі та підзаконні акти держави, чинні національні стандарти, в тому числі і ті, що розроблювались та впроваджувались були сформульовані з врахуванням перспективних напрямів розвитку механізмів інституціонального забезпечення системи кібернетичної безпеки та ґрунтувались на євроатлантичному досвіді. Це дозволило доволі ефективно імплементувати їх до нормативно-правової бази України. Попри це, під час аналізу й узагальнення теоретичних підходів до сутності та змісту деяких визначень експерти дійшли до відповідної нормативно-правової колізії, а саме, що національні стандарти містять вимоги у частково аналогічних сферах життєдіяльності українського суспільства, тільки з іншими назвами, наприклад: “інформаційна безпека”, “безпека інформаційних технологій”, а також “кібербезпека”.
Отже, автором детально розглянуто теоретичну та практичну значущість означеного проєкту Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо стандартизації у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, кіберзахисту, протидії технічним розвідкам” за ініціативою народних депутатів України Федієнко О. П., Клочко А. А. та інших, реєстраційний № 6568 від 28 січня 2022 р. (перше читання). 
Тому, спираючись на введену в дію Стратегію кібербезпеки, яка набрала чинності 28.08.2021 р. і очевидно що у процесі досягнення визначених нею цілей потрібен системний підхід, питання законодавчого регулювання та стандартизації у сфері кіберзахисту і визначення конкретного суб’єкта стандартизації за даним напрямком діяльності є вкрай важливими.