МІСЦЕВІ УПРАВЛІНСЬКІ МЕРЕЖІ  ЯК ЧИННИК СТАЛОГО РОЗВИТКУ

doi:10.26565/1992-2337-2022-1-03

Вячеслав Дзюндзюк доктор наук з державного управління, професор, професор кафедри публічної політики ННІ «Інститут державного управління» Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, м. Харків, Україна https://orcid.org/0000-0003-0622-2600
Костянтин Жидков аспірант кафедри публічної політики ННІ «Інститут державного управління» Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, м. Харків, Україн https://orcid.org/0000-0002-4279-5353

DOI: https://doi.org/10.26565/1992-2337-2022-1-03

Ключові слова: публічне управління, врядування, місцевий розвиток, сталий розвиток, управлінські мережі.

Анотація

У статті відзначено сьогоднішню тенденцію, коли виклики сталого розвитку вирішуються шляхом створення нових інституційних структур, що утворюють міжорганізаційні управлінські мережі, які є корпораціями публічних акторів, що представляють різні сектори та рівні влади, а також приватних акторів. Такі мережі мають сприяти здійсненню скоординованих дій, необхідних для вирішення проблем сталого розвитку в певних сферах. Зазначено, що до управління мережею необхідно залучати суб’єктів, які мають певні ресурси або іншим чином сприяють вирішенню відповідних проблем. Обґрунтовується необхідність враховувати інтереси всіх зацікавлених сторін для досягнення легітимності відповідних рішень і дій

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Посилання

Hajer, M., Wagenaar, H. (Eds.) (2003). Introduction: Deliberate Policy Analysis. Understanding Governance in the Network Society, 1-30. Cambridge: Cambridge University Press.

Hooghe, L., Marks, G. (2003). Unraveling the Central State, but How? Types of Multi-level Governance. American Political Science Review, no. 97, 233-243.

Hovik, S., Vabo, S.I. (2015). Local Councils as Democratic Meta-Governors? Analysing Networks Dealing with Border Crossing Natural Resources in Norway. Scandinavian Political Studies, no. 28, 257-275.

Jessop, B. (2012). The Future of the Capitalist State. Cambridge: Polity Press.

Klausen, J.E., Sweeting, D. (2004). Legitimacy and Community Involvement in Governance. M. Haus, H. Heinelt, M. Stewart (Eds.). Urban Governance and Democracy. London: Routledge.

Lafferty, W.M. (2014). Governance for sustainable development: lessons and implications. Governance for Sustainable Development. The Challenge of Adapting Form to Function. Cheltenhan: Edward Elgar.

Lundquist, L. (2004). Integrating Swedish Water Resource Management: a multi-level governance trilemma. Local Environment, 9, 413-424.

Peters, B.G., Pierre, J. (2000). Governance. Politics and the State. St. Martin’s Press: New York.

Scharpf, F. (2019). Governing in Europe. Effective and Democratic? Oxford: Oxford University Press.

Schmitter, P.C. (2012). Participation in Governance Arrangements: Is there any Reason to Expect it will Achieve “Sustainable and Innovative Policies in Multilevel Context”. J.R. Grote, B. Gbikpi (Eds.). Participatory Governance. Political and Societal Implications. Opladen: Leske + Budrich.