Неввічливість в парламентському дискурсі: когнітивно-прагматичний та соціокультурний підхід

Анотація

Ця стаття присвячена використанню стратегій неввічливості в дискурсі парламентів США, Болгарії, Польщі та України. Наше дослідження неввічливої риторики, також відомої як непарламентська мова, знаходиться на перетині когнітивної прагматики, культурної лінгвістики і аналізу дискурсу. Ми використовуємо інтегративну методику, в якій прагматика неввічливості базується на когнітивній моделі концепту impoliteness. Ми описуємо стратегії неввічливості в парламентському дискурсі, виділяємо провідну стратегію девальвації опонента і визначаємо стереотипні для кожного парламенту вербальні засоби стратегії девальвації та її тактик: критики і применшення достоїнств і значущості. Їх вербальні маркери – це лексікалізовані та синтаксичні одиниці, що мають значення негативної характеризації, неповаги, глузування, сарказму. Ми припускаємо, що варіювання стратегій неввічливості пов’язане із комплексом мовних, прагматичних і соціокультурних відмінностей окремих парламентських дискурсів і підтверджуємо цю гіпотезу за допомогою емпіричного дослідження. З лінгвістичної точки зору, в парламентах Америки, Болгарії, Польщі та України функціонують контекстно вільні і залежні дискурсивні засоби девальвації, а їх співвідношення варіюється. У всіх парламентських дискурсах лексікалізовані маркери неввічливості сходять до спільних ментальних доменів-джерел: негативна оцінка, правопорушення, демократія, обман, військові дії; які варіюються у відповідних картинах світу. У культурному відношенні форма і зміст стратегій неввічливості побічно пов’язані з нізкоконтекстною культурою США, на відміну від слов’янських культур висококонтекстного типу. У першому випадку критика опонентів в основному досягається за рахунок лексікалізованих маркерів з інгерентно властивим девалюативним значенням; а в останньому – контекстно залежними синтаксичними засобами. З прагматичної точки зору, специфічні властивості стратегій неввічливості в чотирьох парламентських дискурсах виявляють їх зв’язок з домінуючими дискурсивними принципами ввічливості, тобто принципами дистанціювання в сучасній англійській мові та принципами зближення в болгарській, польській та українській мовах.