«Ані з Європою, ані з Росією»: відстежуючи думки в Харкові

Анотація

Традиційний поділ України на Захід і Схід не враховує, що кожен регіон, особливо на сході України, є досить гетерогенним, з істотними відмінностями між сільськими і міськими районами та етнокультурним розмаїттям їхніх мешканців. У традиційній схемі аналізу визнається, що історична спадщина європейської імперії вплинула на певну узгодженість поглядів жителів західних регіонів, однак, як і раніше, залишається неясним, як історична спадщина дорадянського і радянського періодів формує велике розмаїття думок по всій Центральній, Південній та Східній Україні, тобто на значній території країни. Подібний підхід не може також пояснити наявність широкої різноманітності поглядів в окремих регіонах України. Дана стаття є певним кроком у цьому напрямку, оскільки в ній здійснюється аналіз поглядів мешканців одного із міст Східної України – Харкова. Дослідження включає в себе кілька методів: вторинний аналіз даних соціологічного опитування, що проведено Київським міжнародним інститутом соціології навесні 2014 року; кібер-етнографію і текстовий аналіз - вивчення публічних обговорень певних проблем в соціальних мережах (той же період). Хоча дослідження, що представлено в даній статті, є попереднім, воно наочно показує, що харків'яни демонструють різні думки і погляди, і Харків не вписується в поширені стереотипи «проросійського регіону». Загальновідомо, що взимку і навесні 2014 р. Харків став свідком великих демонстрацій, як за, так і проти Майдану. Однак, мало відомим є той факт, що за умов досить сильної опозиції Майдану серед значної частини населення, в розпал кризи в 2014 р. більшість харків'ян виступала проти сепаратизму і приєднання до Росії. Таким чином, «антимайданні» установки не слід просто прирівнювати до проросійської позиції. Очевидно, що потрібні більш глибокі дослідження для розуміння характеру опозиції Майдану і того, як це впливає на відносини з Києвом, Європою та Росією. Серйозна занепокоєність харків’ян корупцією режиму Януковича, економічними проблемами регіону, а також підтримка ними децентралізації говорить про те, що вони готові вирішувати ці проблеми, отримавши посилений контроль над місцевою політикою та більш широке представництво в політичних установах. Крім того, на тлі того, що значна частина населення Харкова виступала проти інтеграції з ЄС, існувала досить сильна підтримка членства в ЄС. Аналіз публічних обговорень в соціальних мережах ще раз демонструє те, що опозиція ЄС не обов'язково тягне за собою підтримку Росії. Для багатьох харків'ян лояльність до України як до незалежної держави не пов’язується апріорі з необхідністю вибору між ЄС і Росією, й багато харків'ян не хочуть робити такий вибір – феномен, що заслуговує на більш глибоке дослідження.