Концептуальні рамки соціологічного вивчення життєвих стратегій

Анотація

Стаття присвячена аналізу життєвих шансів і можливостей, які надаються індивіду суспільством, крізь призму реалізованих їм життєвих стратегій. Підкреслюється, що в умовах масштабних змін соціальної структури, які відбуваються на груповому, інституційному та індивідуальному рівнях і стосуються, зокрема, змін соціальних норм, цінностей, ідей і т.п., особливого значення набуває дослідження життєвих стратегій індивідів. Поняття «життєві стратегії» дефінюється як сукупність уявлень, переконань і установок особистості, що ґрунтуються на її смисложиттєвих ціннісних орієнтаціях, щодо дій, спрямованих на досягнення мети свого життя. Визначаються основні емпіричні індикатори життєвих стратегій, зокрема їх цілеспрямованість, стійкість, довгостроковість, усвідомленість. Підкреслюється, що реалізація життєвої стратегії індивіда передбачає не тільки його готовність і підготовленість до діяльності в певному напрямку, але також його організованість, цілеспрямованість і активність у виборі засобів і методів досягнення стратегічних завдань. Аналізується процес формування життєвих стратегій індивіда в їх соціальній, культурній та психологічної обумовленості. Пропонується авторське бачення структурних складових життєвої стратегії; розглядаються варіанти можливого коректування індивідом своїх стратегічних планів. Основний акцент робиться на теоретичному аналізі та визначенні різнорівневих чинників формування та реалізації стратегій життя особистості в умовах соціальних трансформацій. Обґрунтовується можливість застосування представленого теоретичного підходу до аналізу життєвих стратегій в контексті емпіричного вивчення даного феномену.